Андрій Єрмак — це людина, яка довше всіх в новітній історії України очолювала президентську канцелярію.
Тобто він понад 5,5 років керував нею і став значною мірою символом «офісно-президентської республіки»: такої моделі управління, яка склалася в Україні. В цій моделі роль Андрія Єрмака дуже цікава, тому що він формально не мав жодних повноважень, але Володимир Зеленський, виходить, йому делегував значну частину цих повноважень. І це створило відповідний політичний формат, де Андрій Єрмак був фактично як Андрій Всемогутній — людиною, яка могла вирішувати все не лише в президентській вертикалі, адже в умовах воєнного стану повноважень у президента стало набагато більше.
Тут цікаво подивитися на його відставку, тому що в 2019 році Володимир Зеленський прийшов до влади як «нове обличчя», з абсолютно «тефлоновим» іміджом, і він міг критикувати політиків як завгодно. З відставкою Єрмака цей тефлон, який вже добряче подряпаний, з образу Зеленського повністю злітає. І йому буде, я б сказав, непереливки.
Проте у президента є шанси. Він має розширювати коло людей, які беруть участь в формуванні державної політики, працюють над тим, щоб зміцнювати позиції України. Якщо він не буде цього робити, то я думаю, що йому буде надзвичайно складно.
Так, ми в будь-якому випадку закінчимо війну, у всякому разі доживемо до призупинення війни з президентом Володимиром Зеленським. Але те, що питання проведення виборів встане одразу після того, як війна закінчиться — мене особисто сумнівів немає. І що стосується Андрія Єрмака, його подальшої долі, то я думаю, що це буде дуже цікаво.
Давайте дочекаємось, чи вручать йому підозру. А далі будемо дивитись, якою буде його кар'єра. Як він зможе бути без випромінювання впливу на нього з боку Володимира Зеленського. Наскільки він дійсно самостійний гравець.
Євген Магда
