Поки країна доїдала святкове олів’є і насолоджувалася коротким затишшям «мертвого сезону», на юридичному фронті розгорталася тиха, але запекла, без перебільшення, битва за майбутнє українського правосуддя.
2 січня, у другий день 2026 року, Національна асоціація адвокатів України (НААУ) зібрала екстрене засідання, щоб дати відповідь на головне питання 2026 року: чи залишиться адвокатура незалежною, чи стане зручним департаментом при Міністерстві юстиції.
Приводом для мобілізації стала урядова «Дорожня карта з питань верховенства права». Документ, який під красивою обгорткою євроінтеграції приховує механізм «рейдерського захоплення» вільної професії.
Так, у травні 2025 року Кабмін затвердив розпорядження № 475-р. Чиновники назвали це «Дорожньою картою». Це справді масивний документ, і по кожному напряку його слід розглядати окремо. Втім, зараз зупинимося лише на розділі про адвокатуру.
На превеликий жаль замість зміцнення інституції там легко побачити шлях не до Європи, а схему мінного поля для незалежного захисту.
Ось три конкретні загрози, які держава зашила в цей документ: одна - прямим текстом, дві інші - завуальовано під «стандарти»:
Міна №1. «Громадський контроль» над дисциплінарними комісіями.
Документ рясніє вимогами про «встановлення прозорих дисциплінарних процедур». В українських реаліях судової реформи слово «прозорість» завжди означало одне: введення до складу комісій зовнішніх експертів та «громадськості». У чому пастка: Якщо активіст судить суддю — це півбіди, бо суддя — публічна особа. Але якщо «громадськість» заходить у дисциплінарну комісію адвокатури, вона як мінімум отримує доступ до матеріалів справ, що становлять адвокатську таємницю. Це кінець конфіденційності.
Тут, взагалі, логіка виконавчої влади проста, як двері: якщо ми не можемо керувати адвокатами по дзвінку, значить, треба змінити закон так, щоб адвокати стали слухняними. І назвати це “підзвітність” та “підконтрольність”.
Проте, у реальному світі це називається знищенням права на захист. Адже адвокат, який боїться дисциплінарної комісії, де засідають ставленники влади чи грантового громадського сектору - це не захисник, це статист з посвідченням адвоката. Іронія в тому, що практично саме так і було за часів Радянської влади.
Міна №2. Ключі від професії - чиновникам
У розділі про правничу освіту та доступ до професії уряд прямим текстом прописує: «запровадження загальнонаціонального цифровізованого іспиту». Звучить прогресивно? А тепер слідкуйте за руками. Зараз іспити приймають самі адвокати (КДКА). Уряд хоче передати цю функцію державі (єдиний державний іспит). Але справа у тому, що хто контролює іспит - той й вирішує, хто стане адвокатом. Це ідеальний інструмент, щоб відсіяти принципових правників на вході і дати «зелене світло» колишнім силовикам, які масово йдуть в адвокатуру. То спитайте себе, ми справді настільки довіряємо Державі у питаннях, коли вирішується хто і як буде захищати громадян в судах, в тому числі і від Держави?
Міна №3. Адміністративний зашморг
Весь документ пронизаний ідеєю «державного моніторингу реалізації Стратегії». Оскільки адвокатуру вписали в цю державну стратегію, вона автоматично стає об'єктом нагляду Мін'юсту. І пастка тут у тому, що це фактично легалізація втручання. Чиновники отримують формальне право оцінювати «ефективність» незалежного самоврядування. Не сподобався голова ради адвокатів? Пишемо звіт про «неефективність» за результатами моніторингу і ініціюємо перевибори.
Одже, Держава, підбурювана різними антикорупційними органами (на кшталт НАЗК, яке чомусь вирішило, що адвокатура - це їхня сфера відповідальності), прописала план «реформ». Суть їх зводиться до одного: посилити контроль. Тобто, змінити процедури доступу, перекроїти дисциплінарні комісії та ввести зовнішніх наглядачів.
Розуміючи, що ігнорувати урядовий каток неможливо, адвокатура, цілком передбачувано, вирішила не лягати під нього, а очолити рух колони - щоб направити її в безпечне русло.
Рішенням Ради адвокатів України № 125 було затверджено власний План дій та створено Робочу групу. Установче засідання 2 січня показало, що це був необхідний тактичний хід. НААУ не пішла у глуху відмову («ми нічого не будемо робити»). Навпаки, адвокатура сказала: «Ми виконаємо Дорожню карту. Але ми виконаємо її так, як це прийнято в Європі, а не в кабінетах на Грушевського, чи Банкової».
На практиці це означає, що текст змін до закону писатимуть не чиновники під диктовку грантових активістів, а представники професії та фахові юристи. До групи увійшли народні депутати, зокрема голова Підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги Володимир Ватрас, який прямо заявив: «Лише адвокати повинні творити свою долю», науковці та — це головний запобіжник — європейські представники правничої професії.
На засіданні 2 січня Валентин Гвоздій, заступник голови НААУ, озвучив тезу, яка руйнує всю аргументацію «реформаторів». Держава вимагає цифровізації? Адвокатура вже цифровізована краще за більшість міністерств. Єдиний реєстр (ЄРАУ), електронний ордер, особистий кабінет — це все працює роками. Держава вимагає доступу іноземців? НААУ вже імплементувала директиви ЄС своїми рішеннями. Держава вимагає прозорої дисциплінарки? Т.в.о. Голови ВКДКА Андрій Місяць підтвердив: практика вже уніфікована, рішення публікуються, процедури працюють.
Виходить парадокс: уряд вимагає від адвокатури зробити те, що вона давно зробила. Тоді виникає питання: справжня мета «карти» — реформи чи все ж таки зміна прізвищ у керівництві НААУ?
До речі, про прізвища. Улюблена теза опонентів НААУ — «там немає виборів». І якщо від активістів таке чути ще більше менш зрозуміло, то від урядовців це посмерджує неприкритої маніпуляцією. Оскільки в Мінюсті та в Уряді не можуть не знати про Рішення РАУ щодо скликання Шостого З'їзду, яке було прийняте ще у вересні 2022 року! В цьому Рішенні повністтю прописана процедура і Зʼїзду і виборів до органів адвокатського самоврядування, але в ньому є пункт, що все це відбудеться «після скасування воєнного стану».
Давайте говорити відверто. Як провести легітимні вибори, коли тисячі адвокатів в окопах? Коли офіси в Маріуполі, Бердянську та Мелітополі захоплені ворогом? Коли Харків, Запоріжжя, Дніпро під щоденними обстрілами? Провести вибори зараз — це позбавити права голосу тих, хто захищає країну зі зброєю, тих, хто фізично не може присутнім в Україні. Будь-яке керівництво, обране на такому «з'їзді», буде нелегітимним. І саме цього, схоже, домагаються опоненти.
НААУ тим часом попре все стоїть на позиції закону: вибори будуть, але лише тоді коли працюватимуть безпекові умови і результати ніхто не зможе поставити під сумнів. І це єдина позиція, яка гарантує стабільність інституції.
Проте, слід констатувати, що Уряд своєю дорожньої картою поставив адвокатуру на роздоріжжі.
Шлях перший (Урядовий): Зламати закон «через коліно». Перезавантажити органи самоврядування адміністративним шляхом. Впустити в дисциплінарні комісії «громадськість» (читай — професійних активістів). Якими будуть наслідки прогнозувати важко, але те, що левова частка з 70 тисяч адвокатів піде у «внутрішню еміграцію» не підлягає сумніву. Система Безоплатної правничої допомоги неминуче буде поставлена на межу зупинення. А Європейський суд з прав людини просто завалять скаргами на порушення права на захист. Це буде правовий дефолт держави. Без перебільшення.
Шлях другий (План НААУ): Точкові зміни до чинного закону. Еволюція. Узгодження кожної коми з європейськими партнерами з CCBE (які, до речі, 2 січня висловили повну підтримку саме плану НААУ). У цьому випадку відбудеться повне збереження інституційної спроможності. Адвокатура залишається незалежною, але стає ще більш інтегрованою в європейський простір.
Підсумовуючі, можна констатувати те, що відбулося 2 січня — хороший знак. Адвокатура знов підтвердила свою субʼєктність. Лідія Ізовітова, Володимир Ватрас, Валентин Гвоздій та міжнародні партнери вибудували чітку позицію. Їхній меседж Державі простий: немає противників вдосконавлювати закон – натомість ламати інституцію ніхто не дасть.
Залишається лише сподіватися, якщо у когось у владних кабінетах ще залишився інстинкт самозбереження, вони прислухаються до цього меседжу. Бо війна з адвокатами - це єдина війна, яку Держава гарантовано програє у власних же судах.
Поки писався матеріал стало відомо, що у другій половини січня Уряд збирається провести своє засідання Робочої групи щодо Дорожньої карти з питань Верховенства права. От і подивимося, чи подіяли на них заклики адвокатської спільноти.
Артем Верес
