Новим представником України в Тристоронній Контактній Групі по врегулюванню ситуації на Донбасі призначений Євген Марчук. Прем'єр-міністр часів президентства Леоніда Кучми, глава силових структур СБУ та Міноборони, зубр української політики. Замінив Леоніда Кучму, який на початку жовтня склав свої повноваження в групі.
Євген Марчук – фігура знакова і вже точно не новачок. На переговорах в Мінську він керував іншою важливою підгрупою – з питань безпеки. У нашій спецтемі – аналізуємо призначення політика та експертні оцінки щодо очікувань від його кандидатури.
«Важка артилерія» Євгена Марчука: нариси з кар'єри
Обирався народним депутатом до Верховної Ради в 1995 і 1998 рр, де керував фракціями «Соціально-ринковий вибір», у Раді II скликання, і СДПУ (о) у III скликанні. Був членом комітету ВР з питань оборони і державної безпеки, а також очолював комітет з питань соціальної політики та праці.
На чолі Міністерства оборони політик відстоював інтереси України в суперечці з Росією навколо острова Тузла в 2003 році. Був позаштатним радником президента Віктора Ющенка.
У 2014 році Євген Марчук зайняв пост глави Міжнародного секретаріату з безпеки, оборони і цивільного співробітництва між Україною та НАТО.
Оцінки кандидатури
На думку багатьох експертів, кандидатура Марчука на посаду представника ТКГ – найбільш підходяща. Політик володіє необхідною вагою та авторитетом, а також багатим досвідом спілкування з російськими колегами, в тому числі у кризові періоди відносин між Україною і РФ.
Віце-спікер парламенту та учасник ТКГ в Мінську Ірина Геращенко прокоментувала призначення Євгена Марчука позитивно:
Політик Роман Безсмертний також високо оцінює це призначення:
Привітали призначення Марчука і в ОБСЄ:
Поділяє думку українських і європейських колег представник в ТКГ від Росії Борис Гризлов, вважаючи, що Марчук «додасть роботі в групі нового імпульсу».
Багатий досвід у публічній політиці та силових структурах, знання внутрішньої кухні роботи спецслужб, в тому числі російських, авторитет серед колег та росіян – безумовно, сильні сторони у призначенні кандидатури Марчука. У цьому ключі цікаво його інтерв'ю, яке він давав на початку листопада цього року, де поділився кулуарними подробицями переговорів в Мінську:
Тобто, Євгену Марчуку як представнику України пропонували обговорити з керівництвом держави варіант обміну Криму на Донбас. Цікава ще одна думка політика щодо самого Донбасу і перспектив встановлення миру там за допомогою миротворчої місії ООН:
Прогноз щодо миротворців Марчук висловлював на початку 2018 року і не прогадав. Ситуація в цьому напрямку за рік не зрушила з мертвої точки і ймовірно не зрушиться до підсумків президентських виборів в Україні-2019.
Можна по-різному оцінювати фігуру політика з точки зору його вкладу у розвиток нашої країни. Наприклад, «начальник» Марчука Леонід Кучма під час свого президентства висловлювався про його роботу на посаді прем'єр-міністра як неефективну. А сам Марчук був опонентом Кучми у виборчих перегонах 1999 року. Але це не завадило Кучмі призначити Марчука главою РНБОУ.
Ймовірно, що відстоювати інтереси України Євген Марчук зможе. Що стосується істотних зрушень щодо врегулювання ситуації на Донбасі – тут сумнівів більше. Так як з досвіду будь-які аспекти українського питання вирішуються в особистому кабінеті Володимира Путіна, а далі спускаються вниз по ієрархії. І до сьогоднішнього дня ця конструкція прийняття рішень у переговорах з росіянами залишається непорушною.
Що стосується очевидних мінусів цієї кандидатури, тут можна вказати на ту ж формальну причину, по якій пішов Кучма. Це – вік. Сьогодні Євгену Марчуку 77 років. Наскільки довго він зможе представляти Україну, з огляду на напруженість і тривалість переговорів, непрохідну завзятість російської сторони та часто безрезультатні зустрічі? Це відкрите питання, ймовірно і для самого Євгена Кириловича.