Героїзм у часи війни: вистава «Незламні» — про жінок, які змінюють історію
8 березня у Києві відбувся показ психотерапевтичної вистави «Незламні», створеної за мотивами однойменної книги Вікторії Покатіс. Глибокі, правдиві розповіді жінок оживали на сцені, огортаючи глядачів хвилею щирих почуттів. Кожен показаний шлях – це свідчення сили, відваги та незламності, що вражає до глибини душі. Вистава нікого не залишає байдужим, адже кожен момент у ній – це відгук болю, надії та безмежної жаги до життя.
Авторка книги Вікторія Покатіс розповідає, що вона мала на меті зафіксувати події перших днів війни:
«Мені хотілося закарбувати у часі перший місяць, коли війна здавалася суцільним нескінченним днем. Все це швидко забувається. Ми хочемо жити далі, хочемо все стерти з пам’яті, повернутися до свого життя. Проте саме пам’ять про ці події не дасть їм знову збутися. Згадуючи початок війни, ми думаємо не лише про жахіття, а й про те, якими ми були нестримними, сильними, завзятими. Момент вивільнення сили, її осмислення та відтворення через виставу, книгу, документальний фільм – це моя мета».
Вікторія додає, що продовжувати висвітлювати події у складні часи надзвичайно важливо:
«Історію потрібно документувати, адже щодня відбуваються важливі події, а за тиждень ми про них забуваємо. Ми вже майже не згадуємо про підрив Каховської дамби, про ракетний удар по Дніпру, про трагедію в Одесі. Але все це потрібно пам’ятати й фіксувати, тому що після війни нам захочеться просто жити, відновлюватися, насолоджуватися миром – і ми не захочемо повертатися до цих спогадів та аналізувати їх. Тому хтось має це записувати. Можливо, це і є наша місія – зокрема й моя скромна – бодай щось задокументувати, зберегти й поширити, щоб ці події не просто загубилися в потоці часу».
Режисер Михайло Міскун також поділився своїми думками та розповів про особливості постановки вистави. Він прагнув гармонійно поєднати відеоряд, який об’єднав би всю постановку із грою акторок та їхнім внутрішнім потенціалом. Водночас виставу він задумував як ретроспективу – спосіб повернути глядачів у минуле.
«Для мене було важливо, щоб те розуміння і ті емоції, які виникали під час читання, відчув глядач», — розповідає режисер.
Вистава розповідає про життя шести жінок, кожна з яких має свій унікальний шлях і випробування. Не зважаючи на різні обставини, їх усіх об’єднує сила духу та непохитність перед викликами.
Перша героїня — це втілення боротьби між прагненням провести час із рідними та усвідомленням свого обов’язку перед країною. На початку повномасштабного вторгнення вона перебуває за кордоном і, піклуючись про безпеку сина, відправляє його до Грузії. Проте сама приймає інше рішення — повертається додому, щоб допомагати та бути там, де вона потрібна. У її серці живе мрія про справедливість — щоб ворог відповів за свої злочини. Але понад усе вона хоче почути найважливіші слова: «Україна перемогла!».
Друга героїня підходить до війни інакше — ретельно готуючись до хаосу та невизначеності. Вона заздалегідь подбала про все необхідне для виживання, проте не втратила прагнення до нормального життя. Відверто зізнається, що мріє про спокій. Це розповідь про людей, які, незважаючи на труднощі, знаходять сили піклуватися про інших і готові підтримувати навіть у найтемніші часи.
Третя героїня — закохана у сферу краси, але для неї це не просто зовнішність — це «броня, що захищає від негараздів». Війна змінила її погляд на звичні речі. Переїзд до відремонтованої квартири, мрії про подорожі до Амстердама — це її спосіб зберегти відчуття спокою. Але водночас вона невтомно працює з волонтерами: допомагає лікарні «Охматдит», організовує поїздки на деокуповані території, щоб дарувати красу тим, хто пройшов через найгірше. Поєднання турботи про себе та підтримки інших робить її історію особливою — глибокою, чуттєвою та надихаючою.
Історія четвертої героїні — це шлях змін, пошуків і сміливості почати спочатку. Війна стала для неї переломним моментом: розлучення, переїзд до Ірпеня, нові виклики. Але вона не здалася, а знайшла в собі сили рухатися вперед. Вона шукає баланс між особистим і професійним життям, мріє про кар’єрний розвиток, проведення тренінгів і справжні почуття. Ця історія — про силу духу, віру в майбутнє та здатність віднаходити себе навіть у найскладніші часи.
Історія п'ятої жінки — про силу мрій, наполегливість і віру в себе. Вона прагне успішної кар’єри, розвитку, гармонії. Мріє про кохання: справжнє, глибоке, таке, що допоможе їй відчути себе цілісною. З першого дня війни вона не організовувала масштабних зборів чи благодійних фондів, проте завжди знаходила спосіб допомогти. Донатила, підтримувала благодійні ініціативи, була поруч із тими, хто потребував тепла й розуміння. Вона знала: навіть найменший внесок має значення, а кожен добрий вчинок — це ще один крок до світла серед темряви. Ця історія про силу простих людей, які змінюють світ, роблячи навіть найменші, але важливі вчинки.
Шоста героїня — це жінка, сповнена сил, ідей і бажання допомагати. Її мета — підтримувати людей, надавати психологічну допомогу тим, хто цього потребує. Вона прагне знайти гармонію із собою, полюбити себе, а ще — втілити у життя свої численні цілі та мрії. Зокрема, повернутися до психологічної практики та створити реабілітаційний центр для військових і їхніх родин. Це історія про пошук себе, про віру в силу маленьких кроків і про прагнення змінювати життя інших на краще.
Акторка Дарʼя Станкунова поділилася своїми враженнями після вистави:
«Для мене бути частиною цього проєкту – це честь, адже я представляю не лише всіх своїх дівчат, режисера, авторку, а й Україну. Це дуже значуща для мене подія, що викликає багато емоцій».
Особлива атмосфера створюється не лише завдяки грі акторів, а й через те, як історія резонує в серцях присутніх. У такі моменти театр перестає бути просто мистецтвом – він стає дзеркалом, у якому кожен впізнає частинку себе. І навіть після завершення вистави ці відчуття не зникають одразу: вони продовжують жити в думках, змушують переосмислювати побачене та почуте.
Авторка книги Вікторія Покатіс ділиться своїми головними побажаннями з глядачами:
«Найголовніше, що я хочу сказати – не бійтеся йти на цю виставу. Так, вона про нас під час війни, але водночас вона про кожного. Вона має психотерапевтичний ефект: ви зможете відпустити ті емоції, про які, можливо, навіть не здогадувалися».
Важливо не лише знати про події, що відбуваються навколо, але й відчувати їх. Війна змінила кожного, і ця вистава допомагає прийняти та усвідомити власні переживання, а також знайти сили рухатися далі.
«Це все про те, що зараз відбувається в країні – про мобілізацію, про прийняття складних рішень, про справжніх громадян. Наші люди прекрасні у своїй боротьбі, прекрасні навіть після бомбардувань, коли повертаються додому. Я захоплююся героями цієї історії, захоплююся акторками, режисером, який зміг передати внутрішню красу під час війни. І після вистави ми вийшли з гордістю. Бо це – наша історія», - додає авторка.
Партнери заходу
Вистава відбулась за підтримки міжнародної мережі салонів та клінік Leo Beauty Club. Головний інформаційний партнер - UA.News.
Інші партнери вистави: громадська організація «Жіночі справи», Gastro&Wine market WINETIME, бренди Dolcedonna та Golets, вода DIVO.
Анна Ужвенко
