13 січня 2026 року став днем, коли Україна офіційно розірвала останній «паперовий ланцюг» із минулим.
Прийняття Верховною Радою у другому читанні та в цілому законопроєкту №12377 «Про основні засади житлової політики» — це не просто чергова законодавча зміна. Це повне перезавантаження правил гри, на яке ми чекали понад три десятиліття. Ми нарешті відправили в історію Житловий кодекс 1983 року та Закон про приватизацію, замінивши їх сучасною європейською архітектурою житлових відносин.
Що це означає для нас з вами?
Європейська логіка. Закон інтегрує стандарти Європейського Союзу та статтю 47 Конституції у щоденну практику. Відтепер «соціальне житло», «револьверні фонди» та «оператори доступного житла» — це не терміни з підручників, а легальні інструменти державної політики.
Прозорість через цифру. Запровадження Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи нарешті виведе сферу з «тіні», де роками процвітали маніпуляції з чергами та фондами.
Реновація замість деградації. Вперше ми отримали чіткі механізми комплексної реновації застарілого житла та залучення міжнародних донорів під реальні, юридично захищені гарантії.
Але головна перемога — у деталях. Для мене, як для прихильника системного посилення прав співвласників, було принциповим, щоб новий Закон не просто описував «що» будувати, а й давав відповідь на питання — «як» керувати. Саме тому ми інтегрували в нову систему засади, які перетворюють мешканця з пасивного споживача на суб’єкта ринку.
Як лобіст системних змін, я переконана, що законопроєкт № 12377 «Про основні засади житлової політики» має стати фундаментом для заповнення цієї лакуни через легітимізацію введення статусу Уповноваженої особи співвласників.
Сьогодні мешканець будинку без ОСББ часто є «невидимкою» для надавача послуг чи органу влади. Ініціативні групи мають ентузіазм, але не мають юридичної ваги. Це створює ідеальні умови для зловживань з боку керуючих компаній та монополістів. Ми пропонуємо революційне, але перевірене практикою рішення, надати мешканцям право обирати законного представника - Уповноважену особу, за спрощеною процедурою. Це не створення нової юридичної особи, це — делегування голосу громади.
Практика муніципального управління чітко підтверджує наявність легітимного представника громади, який є головним каталізатором зростання якості сервісу. Уповноважена особа — це не просто «громадський активіст» на добровільних засадах, а юридично верифікований суб’єкт комунікації, який виступає повноправною стороною діалогу та наділений конкретними важелями впливу.
Право на інформацію. Безоплатний доступ до технічної документації та даних реєстрів. Ми маємо припинити практику, коли власник не знає, у якому стані його ж майно.
Інструменти контролю. Можливість підписувати акти-претензії та отримувати детальні фінансові звіти від надавачів послуг. Гроші мешканців мають працювати на будинок, а не на паперові звіти.
Пріоритет у взаємодії. Органи влади повинні розглядати звернення Уповноваженої особи протягом 10 днів. Це і є реальна децентралізація в дії.
Європейський вектор та Конституційні гарантії
Наші пропозиції до законопроєкту «Про основні засади житлової політики» повністю корелюються зі стандартами ЄС та статтею 47 Конституції України. Спільно з міжнародними партнерами, зокрема, за підтримки Посольств Норвегії та Швеції, ми напрацювали механізми, які роблять управління житлом прозорим та підзвітним.
Отже, Законопроєкт № 12377 «Про основні засади житлової політики» з окремим розділом про Уповноважену особу — це не про бюрократію, це про гідність співвласника. Ми маємо надати людям інструмент, який дозволить їм захищати свій дім сьогодні, не чекаючи роками на створення ОСББ. Час пасивного очікування минув. Майбутнє житлової політики — за суб’єктністю та контролем. І ми зробимо все, щоб ці норми стали законом.
Моїм пріоритетом у лобіюванні житлової реформи є створення "швидкого шляху" до правосуб’єктності мешканців. Законодавче закріплення статусу Уповноваженої особи — це ліквідація правового вакууму, який роками паралізував управління будинками без ОСББ. Ми нарешті дамо людям легітимний інструмент контролю та представництва, перетворивши мешканця з пасивного спостерігача на повноправного замовника послуг. Це і є перехід до справді відповідального власника за європейським зразком.
Отже, нехай цей Закон стане для кожного українця не просто текстом на папері, а реальним ключем від власного дому. Моя мета як лобіста — щоб статус "Уповноваженої особи" став символом нової побутової культури, де панує не байдужість, а господарський розрахунок і взаємоповага. Ми збудували правовий фундамент і тепер маємо разом звести стіни нової житлової системи, де кожен власник відчуває силу свого голосу та безпеку свого майна.
В добрий путь, до нового українського самоврядування!
Ірина Шаповалова
