У світовій практиці переговорів з терористами і шантажистами - не ведуть. Тому що результат завжди один - домовленості будуть порушені, а головне жертви злочинців - залишаться уразливі. Тому щодо «терористів і ко» - немає сенсу йти на поступки.
Що робити, коли терором і шантажем займаються не окремі особи, або угруповання, а ціла держава? Коли будь-які домовленості, будь то припинення вогню і дотримання перемир'я, відведення важкої техніки або обмін полоненими, зриваються відразу ж після їх оголошення.
На жаль, ці угоди залишаються порожніми, так як російська сторона їх виконання ігнорує під будь-яким приводом. Уповноважений України з прав людини Людмила Денисова не змогла побачитися з жодним із українських в'язнів. Раніше погоджені візити до Сенцова, Карпюка та Сущенка так і не відбулися.
22 червня правозахисник Марк Фейгін підтвердив інформацію про те, що російські чиновники продовжують саботувати домовленості про паритетні зустрічі. До кінця поточного тижня омбудсмен не зможе потрапити до Романа Сущенка - останнього з тих, кому російське «правосуддя» призначило обвинувальний вердикт. А сам правозахисник зможе побачити засудженого українця не раніше 4 липня.
Історія Романа - показовий приклад усього самодурства кремлівського режиму, де права людини - порожній звук. 4 червня московський міський суд виніс обвинувальний вирок українському журналісту, паризькому кореспонденту інформаційного агентства «Укрінформ» Роману Сущенку. Українця звинуватили у шпигунстві і присудили 12 років колонії суворого режиму.
Лінчування замість правосуддя: як працює російська правова система
Майже дворічний процес проходив у закритому режимі, під приводом державної таємниці. Російське «правосуддя» вважає журналіста «кадровим співробітником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». На цьому твердженні і була побудована справа.
Україна заперечує причетність Сущенка до роботи спецслужб та засуджує рішення московського суду. Світова громадськість підтримує Київ та вимагає припинити переслідування журналістів в Росії, а також – звільнити Романа.
Ще один обвинувальний вирок, ще один політв'язень, яких на території Росії і окупованого Криму налічується вже понад 60 осіб – громадян України. Сущенко засуджений слідом за Олегом Сенцовим (20 років колонії суворого режиму), Олександром Кольченком (10 років аналогічної в'язниці), Валентином Виговським (14 років в'язниці за «шпигунство»), Олексієм Чернієм (7 років, звинувачення у «тероризмі»), Миколою Карпюком (22,5 року позбавлення волі) та багатьма іншими.
Незаконно засуджені кримчанин Володимир Балух (голодує з 19 березня) і Станіслав Клих (відмовляється від їжі з 15 квітня) – стан цих політв'язнів оцінюється правозахисниками як найбільш критичний. Павлу Грибу, який у даний час знаходиться у краснодарському СІЗО, на момент затримання в серпні 2017 року був всього 19 років. Стан його здоров'я викликає побоювання серед родичів.
Усі ці процеси і вироки, окрім того, що є необґрунтованими і сфабрикованими, супроводжувалися порушенням прав українців, що у порядку речей при спільній активності російських спецслужб і правової системи. Українському омбудсмену Денисовій відмовляють не тільки у відвідуванні цих ув'язнених, їй відмовляють у праві отримати достовірну інформацію про стан їх здоров'я.
Історія засудження Сущенка
У вересні 2016 року Роман Сущенко перебував у Росії з приватним візитом, під час відпустки. 30 вересня був затриманий співробітниками російських спецслужб за підозрою у розвідувальній діяльності на території РФ. Офіційно російська сторона аргументувала затримання як «упіймання під час проведення розвідувальної акції».
Виявлення журналіста у московському СІЗО сталося випадково і надбало розголосуі 2 жовтня завдяки повідомленням правозахисників з Громадської спостережної комісії Москви:
Правозахисники розповіли подробиці затримання зі слів журналіста: на нього психологічно тиснули і не дали повідомити сім'ї в Україні про затримання.
Після оприлюднення інформації про арешт, ФСБ повідомила, що зловила полковника Головного розвідувального управління Мінборони України Романа Сущенка:
В Укрінформі, де журналіст працював з 2002 року, «факти» ФСБ спростували:
У Міноборони роботу Сущенка на спецслужби також спростовували:
Справа Сущенка тривала близько 2 років, увесь цей час Роман провів у СІЗО Москви. Процес проходив у закритому режимі і доступ до ув'язненого або матеріалів справи був строго обмежений. Спочатку прокуратура РФ вимагала 14-річний тюремний термін за статтею 276 КК РФ – шпигунство. Лінія захисту будувалася на фактах невинуватості журналіста. Підсумковим рішенням суду стало засудження на 12 років до колонії суворого режиму.
Процесуально у адвокатів Романа є час на підготовку апеляції, яка буде подана у найближчі дні, як повідомив представник журналіста Марк Фейгін. До слова, останнього позбавили права займатися адвокатською практикою на території Росії. Фейгін, який був провідним адвокатом Сущенка, залишився у процесі на правах громадського захисника.
Хиткі аргументи Росії та порушення прав українця
Незадовго до винесення вироку представник МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала підстави для арешту і процесу над Сущенком:
Візит до Росії у вересні 2016 року був приватним, Роман відвідував свого брата. Оформляти документи, як це трактує Захарова, у журналіста, як приватної особи, підстав не було. До того ж, раніше Роман відвідував Москву безперешкодно.
За словами Марка Фейгіна, у процесі над Сущенком російська сторона систематично порушувала права його підзахисного. Фейгін повідомив, що після ознайомлення зі справою і «доказами» російської прокуратури, було зрозуміло: над журналістом вели незаконне стеження задовго до арешту – з грудня 2015 року.
Приводом для арешту стала провокація, спланована самими спецслужбами РФ:
Свідчення проти Романа були отримані від «друга сім'ї», з яким журналіст був знайомий 28 років. Фейгін стверджує, що з жодним із цих свідчень сторона захисту згодна не була, про що подавалися відповідні клопотання:
В ході затримання та перебування під вартою російські правоохоронці регулярно порушували права українця. Про це заявляли не лише адвокати, а й писав «Укрінформ»:
Адвокатів та українського консула до Сущенка пустили через 10 днів після арешту, що є прямим порушенням прав людини, відповідно до процесуального законодавства. І тільки через півроку перебування під вартою, 20 березня 2017 року, Роману дозволили побачитися зі своєю дружиною.
За місяць до вироку Сущенка, 24 квітня 2018 року, Марка Фейгіна позбавляють ліцензії адвоката на території РФ. Таким чином Роман залишився без свого захисника, який вів справу з самого початку процесу. Причиною усунення Фейгіна стало «вживання» нецензурної лексики у постах на Твіттері, і з другої спроби співтовариство адвокатів підтримало рішення позбавити Фейгіна права на практику.
У цей же час журналіста перевели на утримання до одиночної камери, але за протестом України незабаром повернули у колишню двомісну. Справа закінчилася оголошенням вироку від 4 червня.
Реакція України
Україна від самого початку протестує проти арешту і звинувачень на адресу Романа. Справа – сфабрикована, процес – політично мотивований і порушує права людини, вважає українська сторона. Президент Петро Порошенко різко прокоментував вирок Сущенкові:
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман назвав вирок безглуздим і запевнив у готовності України зробити все можливе, щоб звільнити ув'язненого. Міністр закордонних справ Павло Клімкін вважає рішення суду передбачуваним і пообіцяв боротися за звільнення журналіста:
Світова позиція
Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд вважає вирок Роману Сущенку тиском на журналістів і засуджує дії російської влади:
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір зажадав звільнити незаконно засудженого Сущенка:
Міжнародний комітет захисту журналістів звернувся до влади РФ з вимогою скасувати вирок, заявила координатор Комітету з питань Європи та Центральної Азії Ніна Огнянова:
Шанси на звільнення
За словами правозахисника Романа Марка Фейгіна, адвокати подали апеляційне клопотання. Шанс вийти на свободу у журналіста є, якщо сторони зможуть домовитися про обмін:
Фейгін вважає, що варіант обміну Сущенка на Вишинського, у якого знайшли російський паспорт і Кремлівську нагороду за повернення Криму «на батьківщину» найбільш прийнятний:
Росія зі свого боку, в особі Захарової, вважає, що порівнювати ситуації Вишинського і Сущенка некоректно:
Українські експерти вважають, що шанси на обмін існують, але цей процес повністю залежить від волі Кремля. В даний момент Україна спільно зі світовим співтовариством робить спроби вплинути на позицію Росії у питанні звільнення. Або хоча б візиту омбудсмена та пересвідчення щодо стану здоров'я ув'язненого. На 23 червня жодна із досягнутих домовленостей на відвідування Сущенка у в'язниці з боку Росії не виконана.
Марія Гелюх