Кримчан перетворили у наймитів так званої російської еліти: журналіст розповів, як живе півострів під окупацією

Заслужений журналіст України Микола Семена, засуджений окупантами Криму на 2,5 роки умовно за текст про громадянську блокаду півострова, заявив, що РФ активно змінює склад населення Криму, а керівні посади віддає росіянам. За роки окупації півострів став закритою зоною з дефіцитом товарів та цінами, як у Москві, а будівництво Керченського моста нічого не змінило.

Семена в інтерв'ю «Крим.Реаліі» розповів, що у Криму запанувала атмосфера недовіри і доносів, а місцеві ЗМІ відпрацьовують план по похвальним текстам. Журналіст також розповів про свій «судовий» процес. Усе інтерв'ю за хвилину.

Усі керівні посади у Криму займають завезені росіяни. «Навіть місце бригадира віддають тільки приїжджому, а простих кримчан на рядові роботи - їх перетворили на наймитів так званої російської еліти». Окупанти завезли «до Криму дуже багато «місіонерів» із Росії».

РФ масштабно заселяє окупований півострів своїми громадянами. У містах для росіян будують цілі житлові райони. Окупанти змінюють населення Криму, щоб «скоротити проукраїнських громадян і різко збільшити кількість пенсіонерів, які голосували б виключно за Росію».

Анексований Крим РФ перетворила «у закриту зону», куди практично не проникає правда про ситуацію як в Україні й світі, так і у Росії.

«Гроші, які Росія викидає на Крим, використовуються вкрай неефективно». Кошти розкрадають, відкриваються кримінальні справи, а підрядники проектів є «своїми» і не здатні завершити їх. Будівництво кидають і все знову переробляють. «Є штамп, ніби Україна 23 роки у Криму нічого не робила, але ж все, що там є, побудовано після 1954 року Україною і за її рахунок».

«Керченський міст - абсолютно пропагандистський проект», який не вирішив проблеми з дефіцитом товарів, високими цінами та ніяк не вплинув на економічне становище півострова. «По деяких позиціях ціни досі вище, ніж в Краснодарському краї і Москві». А статті у місцевих ЗМІ, ніби кримчани вдячні Путіну й РФ за міст - це виконання плану по похвальним текстам.

ЗМІ на анексованому півострові виконують в «адміністративному порядку» завдання щодо частих і позитивних згадках окупаційної адміністрації. Це нагадує ситуацію в СРСР.

Окупаційне керівництво Криму «перебуває на розпеченій сковорідці». У Сергія Аксьонова та Володимира Константинова нічого не виходить, але «преса і телебачення хвалить їх як дуже вмілих організаторів і керівників».

«Ніяким соціологічними даними по Криму не можна довіряти», оскільки їх фальсифікують.

Настрої людей на материковій частині України разюче відрізняються від Криму дружелюбністю, повагою, бажанням допомогти. «У Криму атмосфера інша: люди не довіряють один одному, у сусіді бачать ворога, бояться висловлювати позицію не просто публічно, а усно, навіть в колективі». На окупованому півострові поширилися доноси і переслідування інакомислячих.

Суд проти Семени  - яскравий приклад того, як «терористи судять патріотів», а правда в місцевих медіа видається за «інформаційний тероризм». Терористами варто назвати тих, хто штурмував Верховну Раду Криму, сімферопольський аеропорт і блокував українські військові частини. «Завдання наших ЗМІ полягає в тому, щоб поставити все на свої місця і назвати терористів терористами».

Судовий процес «йшов заданим курсом, ним управляла не суддя, а інші люди». Доводи захисту відкидалися, а звинувачення - підтримувалися.

Заборона на журналістську діяльність на 2 роки за рішенням окупаційного суду - «це болюча трагедія». «Окупаційна російська влада позбавила мене права на життя, тому що я не міг заробляти чимось іншим». Семена збирав дані, але не міг їх публікувати, оскільки все було під тотальним контролем.

У ході розслідування окупанти вели за журналістом стеження, «а спостереження за всіма інформаційними мережами було тотальним». У 2015 році РФ створила на окупованому півострові кіберпідрозділи. Вони взяли контроль над усіма провайдерами. Це окупанти використовували у справі проти Семени, вимкнувши у нього інтернет і встановивши шпигунську програму під виглядом ремонту неполадки.

«Таких, як я, у Криму з кожним днем, місяцем, роком стає все більше», тому що люди бачать, що відбувається з півостровом. «Прийде час, коли всі будуть такими».