З одного боку уряд намагається використати якісь фантастичні інструменти, щоб трішечки пожвавити попит на внутрішньому ринку і зменшити проблеми, які виникли через зростання цін на пальне.
Та за своєю природою кешбек, виплати пенсіонерам, ВПО і так далі — це абсолютно різні речі. Соціальні виплати одразу ж повертаються в обіг. Таким чином дещо покращується ситуація на внутрішньому ринку за рахунок збільшення платоспроможності населення. Така ініціатива — не найкращий варіант, але цілком можливий.
А от, до прикладу, кешбек за пальне — це для мене дивна ситуація. Це ж навіть не зовсім гроші в прямому сенсі. Коштів набагато менше, ніж людей, які можуть скористатися цією програмою. Були заяви, що програмою кешбеку за паливо скористалися 3 мільйони осіб. Кешбек — 1000 грн. Рахуємо до кінця року і виходить 36 мільярдів. При цьому загалом підтримка вітчизняного виробника за всіма програмами складає всього 37 мільярдів. Тому тут або залишити всіх без виплат, або знайти додаткові ресурси. Або витратити ці гроші з кешбеку на облігації внутрішньої позики — можна і так зробити. Правда, доведеться обслуговувати ці борги, але то вже проблема майбутнього.
Уряд дійсно намагається вирішити проблему нестачі костів, однак робить це через механізм податкового тиску — а давайте, мовляв, вичавимо ще трохи грошей з і так стагнуючого ринку. Саме тому піднімаються акцизи на цигарки, тому бачимо плани ввести ПДВ для ФОПів, тому обкладають податком ОЛХ і так далі.
Це найгірше, що можна зробити в подібній ситуації. І мені дивно, чому Україна не користується європейськими практиками. Польща взагалі знижує ПДВ на пальне з 23% до 8%, встановлюючи мінімальну ціну акцизу, щоб збити ціну. Чому б не зробити так? Пояснити це якось логічно неможливо. Тому що такі дії абсолютно безглузді.
Юрій Гаврилечко
