Останнім часом українська влада робить багато резонансних заяв щодо співпраці з різними партнерами.
Зокрема, йдеться поставки українського озброєння, катарського дизелю і скрапленого газу, тощо. В цьому ж ряду і, до прикладу, скраплений газ з Мозамбіку. Але це дуже умоглядне питання.
Тому що скільки буде коштувати логістика з того ж самого Мозамбіку? Треба цей газ ввезти або через Бабель-Мандебський пролив, а це ризиковано, або навколо Африки в Амстердам. І навряд чи він буде коштувати дешевше, ніж на амстердамській біржі, а це десь $800 з гаком за 1000 кубометрів. Тобто все це скоріше піар-заяви, які не мають вагомого економічного підґрунтя. Замість того, щоб забезпечити власний газовидобуток, захист своїх родовищ — ми шукаємо, де ще купити. Для цього потрібні кошти. Подивіться дефіцит зовнішнього торговельного балансу України, і все стане дуже добре розуміло. Тому що аби щось купити, треба щось продати. А з цим у нас дуже погано.
Цей рік буде ще кризовішим, ніж попередній. Ціни на пальне летять вгору, а врожаї будуть гіршими. Тож цифри експорту явно будуть гіршими, ніж у 2025-му.
Тому нам потрібна економічна дипломатія. Цим має займатися МЗС. Але економічна дипломатія у нього «в загоні», особливо враховуючи кадрову політику, яку ми маємо зараз в призначенні людей на керівні посади в амбасадах і консульствах. Навряд чи щось радикально зміниться на краще, коли дівчат з модельного або ескорт-бізнесу призначають консулами. Це караул, це біда, на жаль.
Тож нам треба в першу чергу розвивати саме економічну дипломатію з різними країнами — не тільки з членами ЄС або з США — а з цим у нас все погано. Бо якщо, наприклад, в постачанні дизелю з Катару все ж таки є якийсь сенс, і це дійсно може бути взаємовигідно, то з умовним мозамбікським газом це так і залишиться гучною заявою, не більше.
І ще раз кажу: нам треба розвивати власний газовий добудок, тому що ті обсяги, які добувалися до війни в Україні, забезпечували на 100% житлово-комунальний сектор. А СПГ, враховуючи світові ціни, буде просто не по кишені українцям та бізнесу.
Андрій Золотарьов
