Я думаю, що після таких ударів, як нещодавно по Туапсе, знову буде тиск з боку партнерів.
Вони досі не можуть відмовитися від російської нафти. Хоча їх куди більше цікавить не Туапсе, а нафтопровід «Дружба». Ось цей напрямок партнерів турбуватиме куди більше. Бо вони отримують нафту перш за все саме через цей шлях.
Але я вважаю, що тиск згодом буде знижуватися, бо до 2027 року вже прописана європейська відмова від нафти і газу з РФ. Ми можемо очікувати, що нам будуть чинити не те що спротив, а скоріше умовляти так не робити. Хоча з точки зору нашої обороноздатності, з точки зору військової доцільності, то треба тільки посилювати такі удари. Поки не захитається фронт, до тих пір треба розносити тил і економіку РФ. А коли почне хитатися — ці зусилля потрібно буде подвоїти. Це, по суті, наш єдиний шанс перемогти у цій війні.
Взагалі у західних партнерів існує дилема. З одного боку, їм потрібна ця нафта, і вони просять не бити по ній так сильно. Але якщо вони почнуть шантажувати поставками озброєння чи фінансуванням, то завтра російські танки будуть вже у них. Вважаю, що на п'ятий рік війни цю тезу до європейців ми вже донесли.
І дуже дивно, що ті ж країни Балтії критикують слова Зеленського стосовно російської загрози. Можливо, вони ще не до кінця цього розуміють.
Олег Жданов
