Що стосується прийняття в першому читанні нового Цивільного кодексу — на мій погляд, його поява і такі екстрені дії щодо його ухвалення, пов'язані виключно з одним: з грошима, які були витрачені на його розробку.
Тим більше, що і минулий кодекс приймався відносно недавно, це 2003-2004 рік, і ніяких таких принципових змін, які б потребували регулювання, на сьогоднішній день немає. До того ж під час війни вносити таку зміну і ставити все з ног на голову в частині цивільного законодавства — особисто я вважаю, що такої потреби немає.
Звичайно, є певні нюанси, які наштовхують на думку не тільки про намагання легалізувати незаконні витрати коштів наукових установ на його розробку і абсолютну безпорадність цих розробок, а також і намагання спростити ситуацію з відібранням майна у громадян України, спростити ситуацію з отриманням права власності іноземними структурами чи афілійованими з ним структурами на відповідне як державне, так і приватне майно.
Тобто не було критичної необхідності щось змінювати. Навіть розробники цього кодексу досі не можуть пояснити, що саме їх не влаштовує в діючому цивільному законодавстві. А якщо вони не можуть пояснити, що саме вони хочуть врегулювати, це свідчить про єдине: на мій погляд, це про намагання відмити гроші, які були витрачені на якісь не потрібні нікому наукові розробки. Все це нагадує дуже великі справи, пов'язані з аналогічними випадками: коли науковим установам виділяються гроші на розробки, при цьому значні — а далі виявляється, що ніяких наукових розробок не було.
Я думаю, що тут більше питань до цих наукових установ, які розробляли цей кодекс і що врешті-решт вони отримали. Ну і, звичайно, я не виключаю тут ще одну ситуацію — що розробниками цього нового кодексу, який нікому не потрібен, є люди, які безпосередньо пов'язані з владою, знаходяться зараз у владі, і вони розуміють, що як тільки їх влада закінчиться, то навряд чи їх хтось взагалі згадає. І тепер вони намагаються, як би це не звучало, «вписати себе в історію», хоча роблять тільки гірше.
Ростислав Кравець
