У розпал енергетичної кризи Європейський Союз постав перед ще однією масштабною загрозою – напливом нелегальних мігрантів із Близького Сходу. Ці, здавалося б, різні за своєю суттю проблеми мають спільний знаменник – це штучно створені ситуації. І Європа з кожним витком загострення на білорусько-польському кордоні усвідомлює цей факт.
Більше того, Європа розуміє, в інтересах кого відбувається ескалація як на її східному рубежі за допомогою біженців, так і всередині ЄС, через дефіцит газу. На цей раз Брюссель, як і окремі європейські столиці, не соромляться називати речі своїми іменами – дестабілізація Євросоюзу – це акт гібридної агресії, зрежисованої диктаторськими режимами Росії та Білорусі. Які цілі переслідують Кремль і Мінськ, до чого варто бути готовими в Європі та Україні – детально у нашій спецтемі.
Мігранти атакують ЄС
Коли цієї весни за наказом Лукашенка білоруськими ВПС було перехоплено літак Ryanair з опозиціонером Романом Протасевичем, Європа відреагувала санкціями. Ще тоді білоруський диктатор пригрозив ЄС мігрантами, говорячи про те, що Білорусь не перешкоджатиме їхньому проходженню до східних кордонів Європи. Своє слово диктатор дотримав.
Через наплив нелегалів Литва та Латвія ще влітку запровадили надзвичайний стан на ділянках спільних рубежів із Білоруссю. З осені НС діє і на території Польщі, яка з 8 листопада змушена відбивати постійний штурм своїх кордонів за допомогою спецтехніки та приведенням збройних сил у бойову готовність.
Експерти говорять, що Варшаві для захисту своїх кордонів доводиться порушувати і міжнародні зобов'язання, і права людини. І Євросоюз, розуміючи патовість ситуації і той факт, що стримувати тисячі мігрантів інакше не виходить, заплющує на це очі.
«Щоб ефективно подолати кризу, Польща порушує права мігрантів. Тобто відступає від дотримання основних принципів ЄС. І Брюссель дивиться на це крізь пальці, розуміючи, що інакше наслідки можуть бути ще масштабнішими»
ЄС, Польща, країни Балтії розуміють і інший важливий аспект – криза створена штучно. За сприяння білоруської влади та силовиків, які зганяють мігрантів до рубежів Євросоюзу та схиляють їх перетинати кордони нелегально. Про це говорять не лише політики, а й правозахисні організації, які намагаються допомагати біженцям, по суті, заручникам цієї ситуації:
«Цих людей не пустили до КПП білоруські прикордонники. Спочатку мігранти прямували до прикордонного пункту, де могли безпосередньо звернутися до польських прикордонників. Білоруські прикордонники розгорнули цих людей і направили до тієї частини кордону, де колючий дріт та паркан. На мою думку, це провокація з боку білоруської влади. Люди тут як розмінна монета. Коли тебе супроводжують люди у формі та зі зброєю – не особливо вибиратимеш, як перейти кордон»
Використання мігрантів як зброї – це гібридний напад, який є вигідним як Лукашенку, так і його куратору Путіну, відкрито каже прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Таку думку підтримують і багато експертів, вказуючи на організований характер доставки та насильницького утримання людей з Близького Сходу біля європейських кордонів:
«За останні місяці тисячі людей приїхали до Білорусі з країн Близького Сходу, Африки та Південної Азії у пошуках кращого та безпечного життя в Європі. Ті, хто спілкувався з журналістами, розповідають, що буквально кожен крок їхньої подорожі було організовано білоруським режимом. Пов'язані з державою туристичні компанії продали їм авіаквитки до Мінська і забезпечили наземним транспортом до кордону. Далі, за їхніми словами, співробітники білоруських спецслужб показали їм, де треба перейти кордон, а потім активно перешкоджали їхньому поверненню до Білорусі, якщо їх ловили патрулі з іншого боку»
«Лукашенко, без сумніву, за підтримки Путіна використав проблему міграції, щоб покарати ЄС за введення санкцій проти його дискредитованого режиму. Мінськ і Москва знають, що однією із найслабших сторін Європи є її внутрішня реакція на міграцію. Ця вразливість, яка з усією очевидністю виявилася під час кризи біженців у 2015 році, коли питання забезпечення безпеки та притулку для біженців, які рятуються від війни у Сирії, сильно розділило блок, не була усунена»
За допомогою нелегалів і Кремль, і Мінськ переслідують кожен свої політичні та економічні цілі. І частково цієї мети вже досягнуто, кажуть експерти.
Цілі Лукашенка та роль Путіна
Різке загострення на польсько-білоруському кордоні змушує ЄС реагувати. Але як? Брюссель станом на 19 листопада все ще погоджує черговий пакет санкцій проти диктаторського режиму Лукашенка. Наскільки вони будуть ефективними – питання риторичне. Іншими словами, ЄС не може швидко реагувати.
Дзвінки диктатору Ангели Меркель, яка все ще виконує обов'язки канцлера Німеччини, були сприйняті у політичних та експертних колах як крок до легітимізації диктаторського режиму в Білорусі. І нехай офіційні особи ФРН заперечують це, посилаючись на крайню необхідність говорити з «представниками місцевої влади» для врегулювання кризи, політично це виглядає як вимушене визнання Лукашенка як «лідера», здатного вплинути на експорт мігрантів до ЄС.
Офіційно Єврокомісія називає це «технічними переговорами». А в ролі ключової фігури, здатної впливати вже на Лукашенка, Захід бачить лише Володимира Путіна, президента країни, без якої не обходиться жодна криза в межах Європи.
«На тлі цієї кризи Путін знову виглядає єдиним лідером, який може допомогти Європейському Союзу. Саме йому вже двічі телефонувала, щоб поговорити про кризу, виконувачка обов'язків канцлера Німеччини Ангела Меркель. Тепер Путін може обирати. Або «заспокоїти» Лукашенка та зупинити кризовий розвиток подій. Або схиляти європейців до прямих переговорів із білоруським правителем і обіцяти їм натомість врегулювання ситуації»
Портніков вважає, що додатковою вигодою Кремлю буде опція, за якої створюється прецедент переговорів ЄС із невизнаним лідером з метою врегулювання:
«І якщо сьогодні можна розмовляти з Лукашенком, то чому завтра не можна, наприклад, спілкуватися з керівниками так званих «народних республік» Донбасу? Прецедент – діалог задля врегулювання – буде створено»
У розпал протистояння на білорусько-польському кордоні глава МЗС РФ Сергій Лавров висловився про те, щоб Європа заплатила білоруському диктатору за «стримування» мігрантів:
«Вчора на деяких політологічних дискусіях говорили: А чому коли з Туреччини йшли біженці, ЄС виділив фінансування, щоб вони залишалися на території Турецької республіки. Чому не можна допомагати також білорусам?»
Гроші від Європи – це не лише пряник для Лукашенка, а й для самого Путіна, якому доводиться утримувати повністю ізольовану від зовнішнього світу державу-сателіт. Кремлю, до речі, дуже вигідна і будь-яка легітимізація мінського диктатора, оскільки Путін все ж таки націлений на Союзну державу і підписувати документи з невизнаним у світі лідером – виглядає так собі.
Лукашенко має й інші політичні цілі, як-от зміщення дискурсу з репресій проти білоруської опозиції та інших злочинів до теми боротьби з нелегальною міграцією. Як зазначає Віталій Портніков, диктатор часто згадує Україну у своїх меседжах, адресованих Заходу та Кремлю, і це недарма:
«Лукашенко знає чим зацікавити Путіна. А Путін явно хоче дестабілізації України. Перенаправлення мігрантської кризи у бік України може стати додатковим та дуже важливим елементом дестабілізаційних зусиль Кремля. І також створює благодатний ґрунт для провокацій на кордоні України та Білорусі»
Українські прикордонники вже фіксують спроби незаконного проникнення в Україну біженцями. Як вважає дипломат Богдан Нагайло, ця проблема має ширший контекст для безпеки як України, так і Європи.
Загрози для України та Європи
Олександр Лукашенко не проти бути інструментом у планах Володимира Путіна. І хоча білорус неодноразово заявляв, що з території його країни нападу на Україну не буде, останнім часом ці слова не виглядають переконливо. Хоча б тому, що останнім часом диктатор розширив постійну присутність ЗС РФ на білоруській землі за рахунок спільних тренувальних заходів.
Також попросив Росію поставити її ракетні комплекси «Іскандер» на білоруському кордоні з Україною та вести там патрулювання з повітря. І спрямувати на кордони стратегічну авіацію. Лунали й погрози залучити російські війська для відбиття «провокацій» Заходу.
У Києві та Брюсселі розуміють, що всі ці маневри «в довгу» можуть мати прямі наслідки для безпеки всього східноєвропейського регіону. Протистояння із Заходом, його ослаблення та деморалізація (як у випадку з мігрантами) – це частина загального порядку денного Кремля у боротьбі з противниками. Щодо України плани Путіна предметніші – повернення держави у сферу свого впливу.
У деяких європейських столицях прямо вказують на те, що нинішня криза є відволіканням уваги Заходу при підготовці до нової гібридної агресії проти України. Такий сценарій бачать і експерти:
«Чекайте на погіршення ситуації в Білорусі і спостерігайте за Боснією та Герцеговиною. Якщо ми побачимо, що ситуація на кордоні між Білоруссю та Польщею/Литвою погіршується, Путін може використати це як прикриття для введення військ до Білорусі, тоді до Києва лише чотири години їзди на танку. Неважко побачити, що Путін створює подальшу кризу довкола України, щоб виправдати фактичний військовий напад на державу. Згадайте також 30-річчя розпаду СРСР 8 грудня. А Путін любить історію»
Нарощування Росією військової сили вздовж українських кордонів, що актуалізувалося після російсько-білоруських навчань Захід-2021, моніториться з боку Києва та міжнародних партнерів. Однозначних оцінок та цілей цього пересування військ експерти давати не беруться.
Зустрічаються прогнози, що можлива атака на Україну відбудеться цієї зими. І хоча, як запевняють західні країни, Росія попереджена про наслідки, не зрозуміло, як саме партнери України готові їй допомагати боротися з гібридною агресією. Адже, як і у випадку з європерспективами чи вступом до НАТО, щодо України немає консенсусу на Заході, але є пропозиції боротися з мігрантами, наприклад, за рахунок наших ресурсів.
Експерти радять Європі переглянути свою політику щодо міграційних правил та норм надання притулку в ЄС у нових реаліях – коли біженці стають знаряддям гібридних атак. І підготувати дієві, а не бутафорні, санкційні заходи проти Білорусі, які б сприйняли не лише у Мінську, а й у Кремлі. Україні ж експерти радять те, що й завжди – бути готовою до нових загроз, які планують із Москви, тепер уже й на білоруському напрямку.
