Новітні технології озброєння, такі як дрони, нанотехнології, кібероперації та автономна зброя зі штучним інтелектом змінюють наше уявлення про війну. Швидкий розвиток військових технологій створює нові виклики перед світовою спільнотою і міжнародним гуманітарним правом. В ексклюзивному інтерв’ю UA.NEWS адвокат Dynasty Law & Investment Олексій Грачов пояснює, як міжнародне гуманітарне право регулює проблеми, пов’язані з новими методами ведення бойових дій, як забезпечити дотримання принципів гуманітарного права під час використання новітніх озброєнь та які зобов’язання лежать на державах.
Олексій Грачов: Швидкий розвиток технологій, зокрема у сфері військових систем дійсно створює нові виклики для міжнародного гуманітарного права. Складні системи озброєння і нові методи ведення війни ускладнюють дотримання норм МГП та вимагають їх переосмислення.
Почнемо, для прикладу, зі штуки, на яку сто відсотків донатив кожен свідомий українець – дистанційно керовані безпілотники, або ж просто безпілотники, в народі – «дрони».
Широке використання безпілотників підіймає важливі етичні питання. Дистанційне управління зброєю створює відчуження між виконавцем і наслідками його дій, що може призвести до зниження відповідальності та полегшення прийняття рішень про застосування сили. Крім того, виникають питання щодо того, як гарантувати, що рішення про застосування сили приймаються з належною обережністю і з повагою до людського життя.
адвокат Dynasty Law & Investment Також виникають серйозні запитання щодо достовірності розвідданих, які використовуються для визначення цілей ударів, а також щодо можливості мінімізації випадкових втрат серед цивільного населення. Крім того, дистанційний характер таких операцій ускладнює надання медичної допомоги пораненим та евакуацію цивільних осіб.
Знаю, що внутрішнє «так їм і треба» конфліктує зі сказаним вище, але ж сьогодні говоримо про МГП – теоретичний конструкт.
Як міжнародне гуманітарне право регулює питання воєнних операцій у кіберпрострі?
Олексій Грачов: Поява кіберпростору як «п’ятого поля бою» значно ускладнила ведення сучасних воєн. На відміну від традиційних театрів військових дій, кіберпростір є невидимим, безмежним і постійно еволюціонує. Це створює нові виклики для міжнародного права та вимагає розробки нових стратегій національної безпеки.
Визначення того, чи є певна кібероперація достатньою підставою для констатації існування збройного конфлікту, є складним завданням. Це пов'язано з тим, що кібератаки можуть мати різну інтенсивність та наслідки, а також з труднощами у встановленні авторства та мотивів таких атак. Відсутність єдиного підходу до кваліфікації кіберінцидентів як збройних конфліктів ускладнює застосування норм міжнародного гуманітарного права.
Крім того, коли кібероперації регулюються міжнародним гуманітарним правом, виникають запитання щодо того, що саме називати «нападами» – визначеними в міжнародному гуманітарному праві як «акти насильства» – в кіберпросторі, і як слід оцінювати пропорційність «супутньої шкоди» для цивільної інфраструктури, особливо з огляду на те, що військові та цивільні комп’ютерні мережі є взаємозалежними.
Одним з найскладніших питань у контексті застосування міжнародного гуманітарного права до кіберпростору є визначення поняття «напад». Традиційно під «нападом» розуміють застосування фізичної сили. Однак кібератаки зазвичай не передбачають фізичного руйнування. Тому виникає питання, чи можна вважати кібератаки «нападами» у розумінні МГП, і якщо так, то за яких умов. Крім того, важко визначити межу між законними кіберопераціями та незаконними атаками.
адвокат Dynasty Law & Investment Оцінка пропорційності шкоди, завданої цивільним об’єктам в результаті кібератак, є ще одним складним завданням. На відміну від традиційних збройних конфліктів, де шкода для цивільного населення зазвичай є більш очевидною, у кіберпросторі наслідки атак можуть бути віддаленими у часі та просторі. Крім того, взаємозалежність військових та цивільних комп’ютерних мереж ускладнює точне визначення того, яка саме шкода є «супутньою», а яка є прямим наслідком атаки.
А як щодо автономної зброї та нанотехнологій?
Олексій Грачов: Розробка нанотехнологій та автономних систем озброєння породжує значні правові виклики у контексті міжнародного гуманітарного права, оскільки їхнє застосування потенційно може призвести до порушення фундаментальних принципів цього права.
Хоча нанотехнології вже знайшли застосування в сучасних військових операціях, їхня роль обмежується, зазвичай, підвищенням ефективності окремих видів озброєння. Розробка ж повністю автономних робототехнічних систем, здатних самостійно визначати цілі та приймати рішення про їх знищення, за оцінками експертів, потребуватиме ще кількох десятиліть. Однак, реалізація подібних систем ставить під сумнів ефективність механізмів оперативного контролю та висуває складні питання щодо визначення юридичної та кримінальної відповідальності за дії таких систем, які можуть призвести до порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Принцип людського контролю над застосуванням сили є фундаментальним у МГП. Навіть при використанні автономних систем озброєння, саме сторони конфлікту несуть остаточну відповідальність за їхнє застосування. При цьому, попри розвиток автономних систем, індивідуальна кримінальна відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права залишається незмінною. Тобто, навіть якщо конкретне злочинне діяння було здійснено автономною системою, особи, які несуть відповідальність за її розробку, виробництво, використання та контроль, можуть бути притягнуті до відповідальності за такі порушення.
адвокат Dynasty Law & Investment Використання заборонених видів зброї: бактеріологічної (біологічної), хімічної, касетних боєприпасів тощо – лежить більше в площині загальної чи регіональної безпеки, за що відповідає ООН та локальні організації, як от ОБСЄ. Дивно, що ОБСЄ й ОСББ такі схожі абревіатури, а КПД різне.
Чи повинні держави аналізувати відповідність нових озброєнь нормам гуманітарного права?
Олексій Грачов: Згідно зі статтею 36 Додаткового протоколу I до Женевської Конвенції, перед прийняттям на озброєння нових видів озброєння держава повинна провести ретельний аналіз, щоб визначити, чи відповідає їхнє застосування вимогам міжнародного гуманітарного права за будь-яких обставин.
Вимога здійснювати юридичну оцінку нової зброї є постійною і поширюється як на воєнний, так і на мирний час. Її метою є забезпечення того, щоб розроблені, виготовлені або придбані державами системи озброєння не суперечили МГП.
адвокат Dynasty Law & Investment Юридична оцінка озброєння є багатофакторним процесом, який передбачає аналіз не лише конструктивних особливостей зброї, а й умов її оперативного використання. Такий підхід дозволяє визначити відповідність зброї вимогам міжнародного гуманітарного права з урахуванням конкретного контексту її застосування.
Читайте також:
Війна за правилами. Адвокат Dynasty Law & Investment Олексій Грачов про основні принципи міжнародного гуманітарного права
ТОП-5 викликів міжнародного гуманітарного права в сучасному світі: інтерв’ю з адвокатом Dynasty Law & Investment Олексієм Грачовим
