У ВРУ зареєстровано законопроєкт №14239 «Про внесення змін до статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо уточнення окремих випадків мобілізації», яким передбачається призов на військову службу під час мобілізації засуджених та обвинувачених, які не вчинили тяжкі злочини проти життя і здоров’я особи, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти основ національної безпеки України.
Поданий законопроєкт спрямований на уточнення положень статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в частині визначення кола осіб, які можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Його основною метою є усунення правової невизначеності щодо можливості залучення до військової служби осіб, які мають статус засуджених або обвинувачених, а також встановлення чітких і обґрунтованих обмежень для окремих категорій таких осіб з урахуванням характеру вчинених злочинів, стану здоров’я та службового становища.
Зміни, які пропонуються
Законопроєктом пропонується викласти в новій редакції абзац перший частини четвертої статті 39 зазначеного Закону, яким передбачається можливість призову під час мобілізації осіб, засуджених або обвинувачених, за винятком осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру та безпеки людства, а також злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності.
Окремо виключається можливість мобілізації осіб з інвалідністю І або ІІ групи та осіб, визнаних непридатними до військової служби за висновком медико-соціальної експертної комісії, що відповідає принципам гуманізму та соціального захисту.
Крім того, законопроєктом встановлюється заборона на призов під час мобілізації засуджених службових осіб, які займали особливо відповідальне становище відповідно до примітки до статті 368 Кримінального кодексу України, що спрямовано на запобігання зловживанням та підтримання довіри суспільства до державних інститутів.
Запропоновані зміни загалом узгоджуються з Конституцією України, зокрема зі статтею 17, яка визначає захист суверенітету і територіальної цілісності держави справою всього народу, а також не порушують принцип рівності громадян перед законом, оскільки встановлені обмеження мають об’єктивний, легітимний і пропорційний характер.
Законопроєкт також кореспондується з положеннями Кримінального кодексу України, оскільки враховує ступінь суспільної небезпеки окремих категорій злочинів та необхідність забезпечення належного рівня військової дисципліни і безпеки у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
Висновки
Прийняття законопроєкту сприятиме більш чіткому та однозначному правозастосуванню норм мобілізаційного законодавства, зменшенню кількості спірних ситуацій під час прийняття рішень територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а також забезпеченню балансу між потребами оборони держави та дотриманням прав і свобод людини.
Галина Чернякіна
