Терракт на Каховській ГЕС – це трагедія. І як всі трагедії, її супроводжує величезний обсяг інформаційного шуму, навіть істерії. От, наприлад, у вітчизняному Мінагрополітики вже встигли налякати пустелями, на які перетворяться поля на півдні вже мало не наступного року. Я займаюся агробізнесом на Херсонщині вже давно і ось кілька причин, чтому я в спустошення не вірю.
- Не всім культурам потрібне зрощення з Дніпра
- Зрошувальне виробництво сконцентрується коло берегів Дніпра
Завдяки системам зрошення вода з Дніпра поступала у всі регіони Херсонщини тоді, коли треба. Тепер такої системи не має, але Дніпр нікуди не дівся. І води в ньому не зникла. Зникли технічні можливості її поширювати. Що залишається? А залишається засіювати ті землі, розташовані близько Дніпра. Це десь радіус до 5 км, можливо трохи більше. Якщо поставити насоси для так званої подвійної перекачки то воду можна подавати на більші відстані (якщо це доцільно з точки зору витрат та іншого).
- Богарне землеробство
Ця технологія може допомогти вирощувати рослини на полях, що максимально віддалені від Дніпра.Її суть полягає в тому, щоб вміло збирати дощову воду (особливо під час весни, коли дощів більше) та орощувати поля нею.
Найкраще на богарі ростуть посухостійкі зернові, кормові та баштанні культури. Тобто, так, на деякий час про вирощування овочей на Херсонщині можна забути, замість них доведеться перейти на той самий ячмінь чи соняшник. Але це не те саме, що тотальне спустошення, про яке кажуть деякі в інтернеті, правда?
Таке переналаштування виробництва має і свій плюс, адже вирощування овочів дуже виснажує землю. Тепер, коли ситуація змушує фермерів переходити на вирощування інших видів рослин, це дасть землі можливість трохи відновитися. Той випадок, коли ажуть було б щастя та нещастя допомогло.
І наостанок – є ще один спосіб поливу без систем ірегації. Полягає він у використанні води зі свердловин. Важо сказати, чи можна це робити масово, це питання мабуть потребує додаткового вивчення, але його точно можна розглядати як додатковий варіант до використання технології богурного виробництва.
Отже, висновок:
Теоритично можливо все, навіть вининення сахари на півдні України. Але поки що бази для таких страхів не має. В українських фермерів є реальні можливості працювати на півдні навіть після підриву Каховської ГЕС.
Інша річ, що всі ці можливості потребують зусиль. Часу. Додатковий інвестицій. І якщо великі холдинги типу того ж «Нібулона» або «Чумака», які мали інфраструктуру, офіси та заводи на затоплених територіях, знайдуть можливості вижити, то дрібним фермерам справді доведеться важко. Бо не кожний знайде сили й гроші на те, аби перебудувати власний бізнес, фактично почати його с з нуля.
Автор: Сергій Сорокунський, власник аграрної компанії «Сапфір Агро».