9 грудня Генеральна Асамблея ООН прийняла нову Резолюцію щодо Криму. У цьому документі ООН закликала Росію вивести війська з анексованого кримського півострова і припинити окупацію суверенної території України.
Символічно, що Резолюцію ООН прийняла в той самий день, коли російський президент Володимир Путін робив вигляд про непричетність його військ і спецслужб до війни в Україні на Паризькій зустрічі лідерів Нормандської четвірки.
На жаль, питання Криму на Нормандських переговорах піднятим не було. Але анексія українського півострова Росією і його тотальна мілітаризація – не зняті з порядку денного. У цьому складному і, здається, нерозв'язному завданні світове співтовариство підтримує Україну.
Що записано у зверненні до агресора і яке практичне значення Резолюції – розповідаємо детально.
Ключові положення Резолюції
Як розповів речник представництва України в ООН Олег Ніколенко, на підтримку нашої країни виступили традиційні західні союзники і Туреччина:
«Документ був розроблений групою держав - Україною, країнами ЄС, США, Канадою, і Туреччиною і називається «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів». 42 держави приєдналися до кола співавторів»
Основний посил Резолюції – це вимога до Росії вивести війська з Криму і відмовитися від окупації. Також текст документа містить ряд інших вимог та оцінок:
- Повернути Україні обладнання, вкрадене із захоплених у листопаді 2018 року у Керченській протоці кораблів - «Нікополь», «Бердянськ» і «Яни Капу».
- Заклик до подальших переговорів про повернення в Україну всіх незаконно-утримуваних в Росії і на окупованих територіях українців;
- Засудження мілітаризації Криму та інтенсифікації військових навчань, використання українських військових об'єктів і розвитку на півострові ядерної інфраструктури;
- Заклик до членів міжнародної спільноти і світових лідерів не відвідувати Крим без погодження з Україною.
У Резолюції заявлено, що посилення військової присутності Росії в акваторіях Чорного та Азовського морів, а також перешкоджання міжнародній навігації створюють несприятливі умови для економіки прибережних регіонів України.
Реакція в Росії
Російські представники традиційно голосують проти Резолюцій ООН щодо України. І гостро реагують на прийняття засуджуючих їх державну політику документів:
«Ніхто не може заборонити Росії захищати свої рубежі та підвищувати обороноздатність. У Криму буде стільки військ і військової техніки, скільки необхідно для надійного захисту нашого регіону»
«Ми не збираємося ні згортати лінії оборони, ні роззброюватися, ні виводити війська з Криму, так як цього вимагають національні інтереси Російської Федерації. Крим волею народу став регіоном Росії, і вказувати кому-небудь, як повинні жити люди, щонайменше, протиприродно»
Значення Резолюції
Експерти оцінюють Резолюцію як важливе рішення на рівні ООН. Юрист-міжнародник Борис Бабин вважає, що документ може бути підставою для майбутніх антиросійських санкцій:
«По-перше, ці акти є обов'язковими для посадових осіб ООН та підконтрольних їй організацій, так що в рамках цієї глобальної світової структури ми і наші партнери можемо дуже ефективно використовувати цю резолюцію, зокрема, для протидії російській агресії і мілітаризації. Такі документи, хоч і не підлягають обов'язковому виконанню державами-членами ООН, але підлягають добровільному. Це означає, що будь-яка країна на підставі резолюції може розробляти відповідне законодавство, приймати санкції»
Схожу думку висловлює і дипломат Роман Безсмертний, вважаючи прийняття Резолюції дуже важливим сигналом. У ньому світове співтовариство висловлює ставлення до незаконної діяльності Росії із нарощування військової сили і штучної зміни демографічної ситуації в Криму:
«Нова Резолюція ООН по Криму – дуже серйозна і важлива річ. Зауважте, що це рішення не Ради Безпеки, а Генасамблеї, і вони приймаються в цілому по ситуації у світі і, як правило, раз на рік. Дуже рідко Генасамблея робить винятки, ось як це було з резолюцією щодо кримських татар, а тепер і з мілітаризацією Криму. Це свідчить про те, яке значення Генасамблея надає ситуації, що склалася в Криму. Де штучним способом, завозячи населення, змінюють його склад, про що вже не раз говорилося. А сам півострів між тим перетворюється у плавучий мілітаризований склад, перенасичений ППО системами, ракетними комплексами. Йдеться фактично про формування південно-західного угруповання збройних сил РФ»
Як пише дипломат, Резолюція «фіксує юридичний факт мілітаризації півострова». І Україна, на думку експертів, може використовувати це у своїх арбітражних претензіях до Росії. Фактично, відбувається порушення росіянами міжнародних угод про нерозповсюдження озброєнь. Про порушення прав людини свідчить політика окупантів з переселення жителів Криму і фактичної зміни складу населення.
«Все це розкриває можливості не тільки до введення нових санкцій, а й для юридичного переслідування Росії, яка фінансує тероризм та поводить себе таким чином»
«Крим не просто окупований, Росія не просто порушує там права людини і корінних народів, а використовує Крим як знаряддя для подальшої агресії»
Ухвалення засуджуючої Резолюції дає країнам Чорноморського регіону можливість використовувати її в якості базису для відповідних заходів національної безпеки як реакції на російські загрози.
Для Києва підтримка країн на рівні ООН у питаннях анексії Криму і порушень там прав людини залишається незмінною. Це важливо в світлі того, що останнім часом відбувається охолодження загального інтересу до проблеми російської агресії в нашій країні. І деяке політичне потепління у відносинах між РФ і Європою.
Як написали «Крим.Реалії», після відновлення Росії у складі ПАРЄ і на тлі примиренних закликів до Кремля, Резолюція стала «холодним душем» для росіян. Адже фактично план агресора щодо поступового визнання анексії Криму знову провалений:
Якщо підсумувати, цей документ ще раз розставив крапки над «і» навколо кримського питання. Це посилює позиції України на усіх переговорних та арбітражних майданчиках.
Важливо не повторювати помилок Нормандського саміту і піднімати тему анексії Криму перед агресором. Щоб не виглядало так, ніби Україні потрібно менше, ніж решті світу думати про повернення Криму на Батьківщину, під український суверенітет.
