Метою цих дій (нібито атака БПЛА на резиденцію Путіна та удар по Хорлах) — без прив'язки до того, реальні ці події чи нереальні, ким вони організовані чи не організовані — є намагання підірвати українську переговорну позицію.
Складається враження, що сторони дійсно наблизились до моменту прийняття фінальних рішень в контексті мирного врегулювання. І Росія, таким чином максимально підкреслюючи певні дії України або організовуючи провокації (бо ми не знаємо достовірно, що трапилося насправді) намагається сказати, що Україна не веде переговори чесно. Москва намагається створити умови, при яких Росія сама могла б відмовитися від частини раніше наданих обіцянок в рамках переговорного процесу.
Тому ці речі або організовані, або просто використовуються — навіть якщо вони дійсно трапилися — для перезавантаження переговорних треків, які, можливо, наблизились до фінальних рішень. Перезавантаження з російського боку. Думаю, втім, що й зі зворотного боку так само це можливо. Тепер можливі якісь радикальні дії, які дозволять Україні та її європейським партнерам говорити про те, що Росія відмовляється від переговорів.
Це гра для Трампа. Трамп виступає в ролі арбітра в цій ситуації. Йому вирішувати, хто веде переговори чесно, а хто нечесно, хто хоче миру, хто не хоче. Йому вирішувати, на кого тиснути: на Україну чи Росію. Це гра для Трампа і це намагання зараз з боку Росії повністю дезавуювати переговорні треки, перезавантажити і перезапустити їх знову.
Ми вже мали схожі приклади. Вбивства в Бучі призвели до руйнування, до зупинки Стамбульського переговорного треку у 2022 році, а українська операція «Павутина» фактично поставила на паузу Стамбульські переговори вже 2025 року. Також в новітній російській історії є приклади з підривом будинків, що призвели до початку Другої Чеченської війни. Взагалі людська історія переповна такого роду трагедіями, провокаціями (і реальними, і придуманими), які еліти часто використовують для того, щоб відкликати свої слова або розпочати нову хвилю ескалації.
Як РФ буде «відповідати»? Думаю, що Росія намагається залишитись в переговорному процесі, але хотітиме і наполягатиме, щоб США посилили тиск на Україну і примусили Київ до глибших компромісів. Якщо ця стратегія буде не спрацьовувати — я не виключаю, що РФ може нанести удари ракетами типу «Орєшнік» по якихось важливих логістичних, інфраструктурних чи політичних місцях в Україні. Або вона може розпочати нові наступи в нових українських регіонах — наприклад, у Чернігівській області, під приводом того, що необхідно створювати «буферну зону» від українських атак. Врешті. Росія може більш активно прицілюватися до українських політичних лідерів, яких вона зараз звинувачує в тероризмі, зробивши їх ключовою ціллю атак, чого раніше не було.
Руслан Бортнік
