Дводенний саміт лідерів країн «Великої Двадцятки», який проходив з 30 листопада по 2 грудня у Буенос-Айресі (Аргентина), завершився без особливих сюрпризів. Як зазначила західна преса, учасники зійшлися на підписанні «Декларації мінімального компромісу». Це підсумковий документ заходу, в якому сторони висловилися про торгівлю, міграцію, кібер-загрози та клімат.
На полях саміту обговорювали і Україну. Німеччина, Франція, Канада і США спілкувалися з російською делегацією на чолі з президентом Путіним про ситуацію у Керченській протоці. Які підсумки зустрічі лідерів «двадцятки» та переговорів щодо Азовської кризи – розповідаємо докладно.
Мінімальний компроміс, реформування СОТ і торгове перемир'я США з Китаєм
За словами західної преси, будь-якого суттєвого оновлення або прогресивних ідей не прозвучало. Підсумкова декларація отримала позаштатну назву «мінімального компромісу», якого вдалося досягти із ключових питань. Із застереженнями, що йдуть від США.
Америка не підписала документ про клімат, де йшлося про скорочення викидів в атмосферу. Під тиском Штатів був виключений і термін торгового протекціонізму з положень про боротьбу за вільну торгівлю. Замість цього задекларовано «принцип багатосторонності» у торгових відносинах між країнами.
Підписанти дійшли згоди про реформування Світової Організації Торгівлі, так як остання не відповідає сучасним викликам і цілям. На майбутній зустрічі в Японії сторони зобов'язалися підготувати конкретні пропозиції щодо реформи СОТ.
Проблема нелегальної міграції у підсумковому документі описана робочою фразою необхідності контролю, боротьби та усунення причин, що змушують людей мігрувати. Те ж стосується і питань протидії кібер-тероризму і корупції.
Торговельна угода Китаю і США
Практичним результатом саміту стала тимчасова угода двох торгових противників – США і КНР. Одіозний Дональд Трамп домігся свого: погрозами глобальної торговельної війни та збільшенням мит до 25% на китайські товари в обсязі 200 млрд доларів США Трамп «переконав» китайців вирівняти торговий дисбаланс між країнами. Сторони прийшли до відстрочення введення американських мит на товари з Китаю в обмін на зростання закупівель продукції з Америки з боку Пекіна.
Відстрочка становить 90 днів. Сторони також домовилися продовжити діалог для врегулювання торговельних розбіжностей.
Азовська криза на полях саміту і брехня Путіна
Україна не вперше стає темою обговорення на полях саміту «Великої Двадцятки». Цього разу фокус уваги був зосереджений навколо ситуації в Азовському морі, захоплення росіянами українських військових суден та екіпажу з 24 моряків. Традиційні партнери України в особі США, Канади, Німеччини та Франції піднімали питання російської агресії в Азовському морі на зустрічах з президентом РФ Володимиром Путіним.
Як повідомив за підсумками переговорів лідер США Дональд Трамп, «кожен залишився при своїй думці». Приблизно в такому ключі можна охарактеризувати результативність обговорення азовської проблеми. В цілому сторони прийшли до того, щоб піднімати питання в рамках Нормандського формату, про що домовилися Путін із канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Цю ж пропозицію озвучував і глава Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.
Саме по собі рішення не нове, а швидше – прийнятне за форматом. Але наскільки воно продуктивне? З огляду на те, що російська сторона в цілому заморозила цей канал комунікації до підсумків майбутніх президентських виборів в Україні. Київ за підтримки Берліна і Парижа зі свого боку готовий реанімувати переговори в Нормандській групі, про що заявив президент Порошенко:
«Цю пропозицію попередньо було узгоджено зі мною як президентом України в ході телефонної розмови з канцлером Німеччини. І ми, безумовно, візьмемо участь у зустрічі в нормандському форматі на рівні політичних радників, на яку ми ставимо термінове питання – вимогу до РФ повернути наших військових, кораблі і відкрити Керченську протоку»
Росія, як відомо, бачить ситуацію по-іншому. Путін скористався майданчиком саміту G20, щоб поширити чергову брехню по-путінськи. На підсумковій прес-конференції події з бойовою атакою і захопленням українських кораблів в Азовському морі він назвав «провокацією від Порошенка», яку пов'язує зі зривом президентських виборів через введення воєнного стану в ряді областей України.
«Нам потрібно підтвердити провокаційний характер дій української влади і зафіксувати це все в юридичних документах. Нам потрібно отримати повні свідчення з боку моряків, все це оформити відповідним чином»
Мантра про зрив виборів - «учорашній день», так як парламент разом із прийняттям закону про воєнний стан призначив вибори президента на 31 березня 2019 року. Мабуть, цю незручну деталь глава Кремля вважає за краще не помічати. На відміну від гучних фраз про владу в Україні «партії війни» і натяки на продовження ескалації:
«В Україні продовжується політика, спрямована на пограбування свого народу – кому війна, а кому мати рідна. Завжди війною легше прикрити свої провали в економічній та соціальній політиці: винні не вони, винен зовнішній агресор. І в зубожінні народу винен зовнішній агресор .. Керівництво України – партія війни, і поки воно при владі, вона буде продовжуватися»
Якщо аналізувати те, що відбувається в самій Росії останніми роками, Путін охарактеризував власну політичну лінію щодо і країни, і самих росіян.
Чи варто очікувати конструктиву від майбутніх нормандських переговорів, якщо сторона-агресор продовжує гнути свою лінію і видавати фантастичні теорії за дійсність?
Партнери України уже засудили дії Росії. З ініціативи глави МЗС Канади Христини Фріланд лідери країн «Великої Сімки», де зараз головує країна, висловили спільну позицію про засудження російської агресії в Азовському морі і закликали звільнити затриманих українських моряків, а також – розблокувати прохід суден через Керченську протоку. Ці заклики Росія ігнорує.
***
Саміт «Великої Двадцятки» минув. Його результатами у кінцевому підсумку можуть бути задоволені окремі країни на рівні двосторонніх угод і в цілому – Дональд Трамп, який отримав бажане сповна: і щодо протекціонізму, і клімату, і торгових домовленостей з Китаєм.
Що стосується України – ситуація невизначена, так як конкретики навіть по озвучених темах щодо Азовської кризи практично не прозвучало.
