В питанні переговорів потрібно виходити з предметних категорій, а не з прізвищ.
Те, що Арахамія одягнув нові кросівки за 2 тисячі євро на переговори, говорить про те, що він не впевнений у собі. Але то таке.
Якщо переговори реальні та серйозні, то справа не в коментарях, які надають журналістам або експертам. Справа в структурі делегацій. Якщо там свати, брати, зяті, то такі переговори нічого не варті. Коли приїжджають Віткофф і Кушнер — це дуже солідні люди, але це не інституційний підхід. Люди вирішують якісь свої завдання.
В Україні те ж саме. Якщо люди не мають відношення ні до армії, ні до дипломатії — як Арахамія — ну що тоді з того? Він розумна людина, Давид. Але він не дипломат і не військовий. Він голова парламентської фракції. Це не дуже значний статус.
Буданов у цьому плані куди більш підходяща кандидатура. Він все-таки колишній голова розвідки, він військова людина. Якщо він не зображає з себе нового Єрмака, то він на своєму місці. Але в переговорах повинні брати участь військові та дипломати. З кожної сторони.
Серйозність переговорів залежить не від публічних прізвищ, а від професійного статусу членів делегації. Вважаю, що з нашого боку склад переговорної групи дуже слабкий.
Віктор Небоженко
