Напередодні Великодня церква вшановує Страсну п'ятницю – це найсуворіший і найскорботніший день у всьому церковному році. Згідно з Євангелієм, цього дня завершилося земне життя Ісуса Христа, який з волі Бога-Отця прийшов у світ, щоб врятувати людство від смерті та влади гріха. Син Божий прийняв мученицьку смерть на хресті за гріхи кожної людини.
Для християн східного обряду Страсна п'ятниця випадає на 14 квітня. Про значення цього дня, правила і традиції – розповідаємо детально.
Значення Страсної п'ятниці
У церковному розумінні «страсна» означає страдницька. Таку назву має весь останній тиждень перед Великоднем – страсна седмиця. Оскільки протягом цього періоду Господь зазнав багато страждань і принижень перед тим, як бути розіп'ятим на хресті.
Спогад Страсної п'ятниці та усієї седмиці полягає в тому, щоб нагадати сучасникам про найскладніший етап земного життя Христа – коли він добровільно зробив вибір на користь порятунку людини, віддавши своє життя і прийнявши болісну смерть.
Христос був Сином Божим і за Сутністю рівним Богу-Отцю, не мав у собі гріха і пороку, тому тільки Його жертва була достатньою для спасіння людства.
Страсна п'ятниця символізує всю силу Божої любові до людини. Те, чого вчить Євангеліє про цей період, означає, що Всемогутній Господь, за силою і можливостями Якому рівних немає, упокорив себе до простого смертного, прийшовши у світ людиною, провів усе земне життя, служачи і допомагаючи ближньому.
Прийшов у світ дуже скромно, був сином теслі і сам працював теслею. Проповідував Слово Боже, навчав людей жити праведно від душі, а не згідно з обрядами, дуже багатьом дарував зцілення від різних важких хвороб. Не гребував, як фарисеї і книжники, спілкуватися з найбільшими грішниками, яких засуджувало суспільство, і приймав їхнє покаяння, ніколи і нікому не зробив нічого поганого.
Христос жив сам за тими правилами, про які вчив. Це відрізняло Його від інших і тому до Нього тягнулися люди. Які в підсумку в більшості своїй Його і зрадили. Смирення Христа на наклеп, осуд, знущання, побиття, прикування до хреста поруч із розбійниками – це добровільна жертва, це вінець смирення Бога перед людиною.
Євангеліє вчить, як Ісус Христос, уже будучи розіп’ятим, просив у Бога-Отця прощення для своїх мучителів, кажучи «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», хоча страта через розп'яття – це дуже болюча, повільна і болісна смерть. Як часто ми замислюємося про те, що зробив для нас Христос?
Страсна п'ятниця нагадує про це. Як і про те, що такий складний шлях Господь пройшов до кінця, випивши свою чашу до дна, як сказано в Євангелії. Тим самим виконавши обіцянку, дану людині після гріхопадіння – про дарування спасіння через жертву Сина Божого.
Правила Страсної п'ятниці
Цього дня звершується особлива служба в храмах. Найголовніше в цей день, навіть якщо немає можливості відвідати церкву, - це перебування думками разом із Богом і співпереживання Його стражданням за нас. Це також старанна молитва, можна своїми словами, про прощення гріхів.
У храмах цього дня не служать Божественну літургію, а читають Царські часи та Євангеліє. У середині дня служать вечірню і виносять Плащаницю – полотно із зображенням розп'ятого і померлого Христа, яку розміщують у центрі храму, перед вівтарем.
Віряни прикладають голови до Плащаниці – цей обряд означає співчуття смерті Спасителя. Під час служби присутні в храмі тримають у руках палаючі свічки. Вечірня служба закінчується хресним ходом із Плащаницею навколо храму і дзвоном.
Цього дня заведено особливо суворо утримуватися від їжі. Якщо немає протипоказань по здоров'ю – до виносу Плащаниці. Після заведено вживати тільки воду і хліб, якщо дотримуватися монастирського статуту.
Веселитися і сваритися в цей день вважається гріхом, виконувати важку роботу також не прийнято. Основні великодні приготування, зокрема випікання пасок, рекомендується зробити напередодні, у Чистий Четвер. Якщо в Четвер не вийшло, краще відкласти до Великої суботи.
Будь-яка необов'язкова робота, зокрема на городі або із землею, може бути відкладена.
Головне в цей день – розділити пам'ять про страждання Господа і спробувати усвідомити глибину і велич Його вчинку заради людини. Підняти очі до неба від земної метушні та наблизитися думками й душею до Творця.
