Два з половиною роки провів Юрій Луценко на посаді Генерального прокурора України до моменту, поки не оголосив бажання піти у відставку з трибуни парламенту 6 листопада. І тут же почав вимагати у депутатів Ради провести рейтингове голосування на підтримку його рішення. У властивій йому драматичній манері, з гучними фразами та гіпертрофованими емоціями.
Своє бажання грюкнути дверима Луценко пояснив неефективністю розслідування справи про вбивство активістки з Херсона Катерини Гандзюк. Генпрокурор не підтримує створення слідчої комісії у справі вбитої, так як вважає, що мета ТСК – піар.
Очікування та обіцянки: що виправдав Луценко
Одним з головних завдань для усієї провладної команди після втечі Януковича та його найближчого оточення було реформування правоохоронної системи країни і боротьба з корупцією у вищих ешелонах державної машини. Це було ключовим запитом суспільства, на цих же гаслах до влади прийшла команда Петра Порошенка.
Коли у 2016 році на пост Генерального прокурора запропонували кандидатуру Юрія Луценка, він не підходив навіть за формальними критеріями. У кандидата не було профільної юридичної освіти, не було і необхідного досвіду роботи у правовій сфері (згідно із законом, 10 років). Щоб просунути його кандидатуру, парламент проголосував правки у законодавство, що дозволило «людині поза системою» прийти на керівництво до відомства.
Саме цим і пояснили вибір на користь Луценка. Свіжий, незаангажований погляд, готовність діяти, відсутність «зв'язків» з минулим режимом та особисте «знайомство» з усією несправедливістю політично мотивованої каральної системи (під час перебування Януковича був засуджений і провів в ув'язненні майже 2,5 року). Наскільки виправдав Юрій Віталійович таку високу довіру?
Аналітичний ресурс «Слово і Дело» підрахував, що з усіх обіцянок на посаді глави ГПУ, Луценко виконав менше 20%. Більшість з них – провалив (43 обіцянки), ще значну частину – не завершив (54).
Сам Генпрокурор оцінює свою роботу високо. Однією з головних своїх заслуг він вважає злам старої корумпованої системи, що геть вросла в структури правоохоронних органів при владі попередників.
«На сьогоднішній день уявити собі ситуацію, коли генеральний прокурор, або заступник, або обласний прокурор дає команду знищити бізнес чи політика, і це виконується через внутрішню структуру пострадянського монстра, неможливо. Чому? На сьогоднішній день ні я, ні мої заступники не можуть нікого ні зняти, ні призначити»
Генеральний прокурор УкраїниЩе у кінці 2017 року Юрій Луценко заявив, що йому вдалося реформувати ГПУ:
«Півтора роки тому перед моєю командою стояло завдання: демонтувати пострадянську каральну систему ГПУ, різко активізувати боротьбу з корупцією, дати результат у справах Майдану і збити розгул злочинності. Сьогодні, в День прокуратури (грудень 2017 року – прим.авт.), можу сказати: ми зробили це»
Генеральний прокурор УкраїниНа превеликий жаль, але цю пишномовну думку не поділяють експерти. ГПУ не зазнала кардинальних змін. У зв'язку із цим виникає закономірне питання: де ж реформа Генпрокуратури?
Цей ключовий виклик з боку суспільства і західних партнерів Луценко прийняв здебільшого на словах. Реформування прокуратури було виконане частково, в частині оновлення кадрового складу відомства. Була створена і Генеральна інспекція для контролю внутрішньої корупції в ГПУ.
Що стосується підпорядкування, то, як і раніше, ГПУ підконтрольна президенту, який призначає главу відомства. В оцінках активістів сьогоднішня Генеральна прокуратура вважається «філією Банкової».
Головне, що залишилося нереалізованим, це зміна самої системи роботи структури. Можна згадати хоча б скандал у кінці 2017 року, який розгорівся між главою ГПУ та Олександром Данилюком, на той момент міністром фінансів. Глава Мінфіну публічно звинуватив Луценка у свідомому затягуванні справ проти колишніх власників націоналізованого «ПриватБанку», включаючи головного акціонера Ігоря Коломойського. У той час в мережі обговорювалася інформація про зустріч генпрокурора з Коломойським в Амстердамі.
«Затягується розслідування справ про дії колишніх керівників і власників «Приватбанку». Так, державним «ПриватБанком» було ініційовано порушення 5 кримінальних справ, які зараз розслідуються ГПУ, зокрема щодо доведення банку до неплатоспроможності, незаконного виведення різними способами коштів з банку, неналежного використання конфіденційної інформації з серверів банку. Однак жодна з цих справ на сьогоднішній день не була передана на розгляд до суду, так як досудові розслідування у цих процесах просуваються вкрай повільно, а в деяких із цих справ слідчі дії не ведуться»
екс-міністр фінансів України Також Данилюк повідомив, що Луценко навмисно просував порушення кримінальних справ проти «діючих посадових осіб «ПриватБанку», Мінфіну та НБУ». Тоді міністр фінансів публічно зажадав відставки глави ГПУ. Але пізніше пішов з посади сам.
Описане вище – не поодинокий випадок, коли генпрокурора звинувачували у саботуванні гучних розслідувань. Глави антикорупційних відомств САП і НАБУ Назар Холодницький та Артем Ситник публічно виступали про те, що Юрій Луценко займається саботажем розкриття злочинів.
Що стосується обіцянок самого Луценка, список питань можна продовжити:
- Які гучні справи були завершені? «Вишки Бойка», «Іловайський котел», розстріли на Майдані?
- Де обіцяні розслідування вбивств журналістів Павла Шеремета і Георгія Гонгадзе?
Відповімо ми. Після вступу на посаду Луценко пообіцяв за півроку завершити розслідування справи вбивства Гонгадзе і за цей же термін закінчити слідство у трагедії під Іловайськом – обидві не виконав. Справу про розстріли на Майдані під час Революції гідності генпрокурор обіцяв передати до суду до осені 2017 року – також не зроблено. Слідчі заходи по цих справах тривають.
Спецоперація у Княжичах, що обернулася смертю для 5 правоохоронців – не розслідувана, як і немає просування у справі вбивства Павла Шеремета. Провадження щодо розстрілів на Майдані – також довгограюча опера без натяків на завершення.
Ще кілька невиконаних обіцянок Луценка пов'язані зі справами проти оточення Віктора Януковича. Генпрокурор обіцяв до кінця 2017 року передати матеріали до суду у справах Курченка, Азарова, Арбузова та інших фігурантів.
Крім цих очевидних поразок, можна згадати і інші «яскраві» моменти кар'єри Юрія Луценка на посаді Генпрокурора. Шпигунські ігри та публічні розборки з НАБУ і САП, перманентні конфлікти між Луценком і главою Антикорупційного Бюро Артемом Ситником, що вилилося у зняття інформації з телефонів журналісток Наталії Седлецької та Христини Бердинських. Щоб отримати цей доступ, глава ГПУ звернувся до суду і запросив виїмку усієї інформації на телефонах за 17 місяців. Це безпрецедентний випадок в історії роботи ГПУ та свободи слова в Україні.
Плюси роботи Юрія Луценка
Заочне слідство у справі позбавленого звання президента Віктора Януковича – одне з топових досягнень глави ГПУ. Гучна справа була передана до суду вчасно. Крім цього, кошти, вкрадені Януковичем з держскарбниці при втечі, були повернуті до бюджету – 53 млрд гривень. За підсумками 2017 року, Юрій Луценко поділився досягненнями по спецконфіскації майна та активів втікачів від колишньої влади:
«До державного бюджету за минулий рік повернуто понад 10 млрд гривень. За два роки держава повернула близько 200 га землі. Державі повернуто понад 44 млрд гривень за допомогою спецконфіскації, вони зараз працюють на армію та соціальну інфраструктуру України»
Генеральний прокурор УкраїниБули ініційовані і процеси зняття недоторканності з народних депутатів-корупціонерів Євгена Бакуліна, Олеся Довгого, Максима Полякова, Борислава Розенблатта, Михайла Добкіна, Вадима Новінського, Олександра Онищенка.
Проходить суд у справі колишнього політв'язня Надії Савченко, підозрюваної в організації терактів і повалення влади.
Юрій Луценко часто нарікає на те, що його роботі заважають. У випадку з Гандзюк – це активісти, які оприлюднили секретні дані в ході слідчих заходів правоохоронців. У випадку з розслідуванням справ режиму Януковича – недостача суддів, які розглядають процеси, від чого ті дуже затягуються у часі. По відношенню до антикорупційних органів – звинувачення в некомпетентності та перетягуванні владних повноважень. Чим не привід для звільнення з посади?
***
У вчорашній заяві про відставку було багато емоцій та докорів на адресу активістів в тому, що навколо справи Гандзюк багато піару. Чим тоді є сам випад Юрія Віталійовича, а саме вимога голосування в Раді, нехай і політичного?
Свого часу Луценко заслужив в народі прізвисько Юра-Термінатор. За епатажну поведінку та бійку з іншим одіозним персонажем української політики Леонідом Черновецьким. На сьогодні, якщо коротко, але справедливо охарактеризувати діяльність Луценка в якості Генерального прокурора за 2,5 роки, можна стверджувати, що очікування багато в чому не виправдані. Судячи з реакції в соцмережах, Генпрокурор пішов на «підвищення» в очах громадськості і удостоївся нового прізвиська Юра-Імітатор.
