У дискурсі українських реформ поняття «діджиталізація» давно набуло ознак сакральності.
Будь-яка ініціатива, що містить префікс «е-» (електронний суд, електронний ордер, електронне голосування), апріорі вважається благом, яке не підлягає критичному осмисленню. Проте презентований 5 лютого у Європарламенті звіт Armada Network, підготовлений за участі американських правників та екс-конгресмена Грегга Гарпера, пропонує поглянути на цей техно-оптимізм крізь призму безпеки та права. Аналіз розділу звіту, присвяченого цифровізації, дозволяє виокремити три системні пастки, в які ризикує потрапити українська адвокатура, якщо урядові плани щодо впровадження тотального e-voting будуть реалізовані.
Автори звіту використовують досить жорстке формулювання: нав'язування електронного самоврядування в умовах війни вони класифікують як «політичну інженерію високого ризику». Розглянемо детально, про які саме ризики йдеться.
Пастка перша: безпекова вразливість в умовах війни
Найбільш очевидна, але чомусь ігнорована вітчизняними «реформаторами» загроза, лежить у площині національної безпеки. Звіт Armada акцентує увагу на тому, що Україна перебуває у стані війни з противником, який володіє одним із найпотужніших кіберпотенціалів у світі.
Централізація даних про 70-тисячну спільноту адвокатів у єдиному електронному реєстрі з функцією онлайн-голосування створює, мовою кібербезпеки, «єдину точку відмови». Злам такої системи це не питання технічної ймовірності, оскільки вона наявна. Це питання часу та ресурсу, виділеного ворожими спецслужбами.
Експерти застерігають: отримання ворогом доступу до персональних даних захисників, які представляють інтереси військовослужбовців, чи волонтерів, може мати катастрофічні наслідки. Більше того, можливість зовнішнього втручання в алгоритми електронного голосування відкриває шлях до «гібридного впливу», коли керівні органи адвокатури можуть бути сформовані не волею професійної спільноти, а внаслідок кібер-операції. У звіті наголошується, що впроваджувати такі інструменти до завершення воєнного стану є межування із злочинною недбалістю.
Пастка друга: підміна відкритих дебатів алгоритмом
Друга пастка носить інституційний характер і стосується самої суті адвокатського самоврядування. Демократія (і професійна демократія зокрема) передбачає не лише акт голосування. Це ще відкритий процес обговорення.
З'їзд адвокатів традиційно є майданчиком для дискусії, де відбувається обмін думками, критика програм та жива оцінка кандидатів. Звіт Armada справедливо вказує на те, що перехід в онлайн-формат («голосування у смартфоні») призводить до атомізації спільноти.
Цифрова процедура усуває етап дебатів, зводячи волевиявлення до механічної дії — кліку. Це створює ідеальні умови для адміністративного маніпулювання: коли відсутня трибуна для опонента, а комунікація модерується адміністратором платформи, вибори перетворюються на формальну легітимізацію заздалегідь узгоджених рішень. Американські аналітики застерігають: технологія не повинна вбивати демократичну процедуру, перетворюючи суб'єктів самоврядування на пасивних користувачів інтерфейсу.
Пастка третя: криза легітимності
Третя загроза, описана у звіті, стосується довіри до результатів. У класичній процедурі голосування бюлетенями існують зрозумілі механізми перерахунку та контролю. У системі електронного голосування (особливо, якщо її архітектура контролюється державою або афілійованими структурами) процес підрахунку є «чорною скринькою» для пересічного адвоката.
Звіт попереджає про ризик делегітимізації інституції. Будь-який технічний збій — чи то випадковий баг, чи то DDOS-атака, чи то цілеспрямована маніпуляція — автоматично ставить під сумнів легітимність обраних органів.
В умовах, коли довіра до державних IT-рішень ще формується, робити ставку на безальтернативне електронне голосування в системі правосуддя є невиправданим ризиком. Якщо легітимність Ради адвокатів України чи кваліфікаційно-дисциплінарних комісій буде підважена через сумніви в чесності алгоритму, це призведе до паралічу всієї системи надання правової допомоги та зупинки судових процесів.
Замість P.S. Тут варто нагадати, що всі ці цифрові експерименти виникли не на порожньому місці. Формальним приводом для атак на адвокатуру стала урядова «Дорожня карта з верховенства права», яку Міністерство юстиції намагається представити як безальтернативний план дій, затверджений Єврокомісією.
Саме під егідою виконання цієї Карти Міністерство юстиції створило спеціальну робочу групу з реформування адвокатури. Причому склад цієї групи був сформований таким чином, що з нього фактично прибрали офіційних представників Національної асоціації адвокатів України. Тобто долю 70-тисячної професійної спільноти вирішують чиновники та представники лояльних до влади громадських організацій, які не мають жодного стосунку до практичної адвокатури.
Замість інклюзивного діалогу, влада обрала шлях кулуарного написання нового закону, який планується «проштовхнути» через парламент вже до грудня цього року. І саме електронне голосування, за задумом авторів, має стати тим «троянським конем», який дозволить перезавантажити неугодну владі систему самоврядування.
Проте звіт Armada Network руйнує цю конструкцію. Американські експерти чітко вказують: «Дорожня карта» є рамковим політичним документом, а не директивою на знищення незалежності. Тож спроби провести реформу без адвокатів і за допомогою сумнівних цифрових технологій — це шлях не в Європу, а до правового хаосу, вигідного лише ворогам України.
