Нова Стратегія національної безпеки США — це не кінець американської гегемонії.
Саме тому США добровільно обирають цей курс. Це ж не те, що їх хтось до цього примушує. Ні, вони обирають такий курс в сфері національної безпеки, який більше відповідає їхнім національним інтересам. Але це кінець для «біляамериканської» гегемонії того широкого кола клієнтелістських держав навколо США. Це стосується Європи, Північної Америки, Азії, які тривалий час звикли жити під американською безпековою парасолькою і таким чином зекономлені кошти, які в іншому разі довелося б спрямовувати на оборону, вони спрямовували на свої технологічні та соціальні стандарти.
Що стосується самої стратегії: це збірник дуже цинічних висновків та підходів, які можна звести приблизно до однієї тези: конкуренція з Китаєм — це сьогодні ключове завдання для США. В інших регіонах вони вважають, що безпека має стати питанням діяльності їхніх партнерів. Це не американська проблема, а проблема європейська, латиноамериканська, чи ще якась. Питання про свою безпеку в інших регіонах мають вирішити самі партнери США.
Крім того, США будуть прагнути досягти стратегічної стабільності з тими державами, які в цих регіонах кидають виклик американським інтересам чи конкурують із США. Саме тому ми бачимо заклики до миру в Україні і в Ізраїлі, бачимо заклик до стратегічної стабільності. Це означає створення нового балансу безпеки, відмови від тактики перемоги чи виснаження над Москвою.
І саме тому ми бачимо таку жорстку критику Європи. США чітко дають розуміти, що Європа буде змушена або платити величезні гроші за американську безпеку, або взяти на себе ці турботи, пов'язані з забезпеченням власної безпеки. США відмітають всі сентименти, вони «придушують» Європу з точки зору принципів, заявляючи про те, що принципи Європи — це вже не про демократію та конкурентність, що Європа вчиняє власне самогубство, і що питання безпеки Європи — це передусім заняття для європейських лідерів, і вони мають витрачати на це набагато більше коштів, а не ховатися за американським безпековим щитом, паралельно спрямовуючи кошти на нові і нові соціальні програми, таким чином виграючи вибори в своїх країнах.
Фактично, це стратегія відмови від політичного домінування в світі, відмови від універсалізації світу, особливо, якщо порівняти зі стратегією Байдена 2022 року, це відмова від універсалізації світу за американським образом і подобою. Це серйозний переворот американській стратегії.
Україні ж треба розуміти, що нова стратегія національної безпеки США буде означати дуже серйозні зміни на Заході. Це дійсно розколює США з Європою та обмежує європейські можливості. Україні потрібно готуватися до змін не тільки з боку США, але й з боку Європи. Тому що ця стратегія ще більше переконає Європу в тому, що вона не спроможна витягнути війну проти Росії наодинці. Це буде підштовхувати європейські еліти все ж таки до якихось угод.
Україні потрібно адаптовуватися та активніше просувати свою корисність для США. Апеляція до норм міжнародного права чи справедливості сьогодні не викликає абсолютно ніяких емоцій з боку Білого Дому. Але апеляція до економічної вигоди, спільної співпраці, заробляння грошей цілком може залишатися серйозним мотивом для США епохи Трампа.
Руслан Бортнік
