На початку 90-х в уряді Росії був такий реформатор — Єгор Гайдар, ініціатор політики «шокової терапії» — я її називаю «шок без терапії».
Ось таке відчуття, що в нашому уряді сидять його онуки. Чому так? Тому що в сфері економіки у нас дотримуються саме цього «шоку без терапії». Їхня стратегія — ніч протриматися і день простояти.
Вже в найближчі місяці у нас спаде ілюзія фінансової спроможності та здатності самостійно вести війну. Виникають касові розриви, залежність від західної допомоги стає критичною. Потреби фінансування на 2026-2029 — $136,5 млрд. Це кредит від ЄС на 90 млрд, програма Ukraine Facility, співпраця з МВФ, тощо. Без виконання цих програм грошей вистачає до травня. В інших варіантах — трохи більше. У нас дуже короткостроковий горизонт планування, у нас немає чим фінансувати війну, а залежність від партнерів занадто очевидна. Цих кредитів вистачає лише на покриття касових розривів. Це як брати в борг у лихваря до зарплати.
Щодо резервів — у нас є ілюзія, що їх досить багато і ми будемо на них жити. Але це не надходження валюти від гарно працюючої економіки. Це кошти від фінансової допомоги. І НБУ лежить, як собака на сіні, на цих грошах. Це ілюзія валютної стабільності за рахунок допомоги наших західних партнерів. І вона вже починає розбиватися.
Який вихід з цієї ситуації? Розраховувати на власні сили. Дивитися на фінансові ресурси: чи є вони в нас для подальшого підтримання такої політики, для подальшого ведення війни? З такими потребами необхідно $52 мільярди на 2026 рік. А залучено наразі $5,5. Залишається $46,5 мільярдів. Я не знаю, де ми їх можемо взяти. Лише за рахунок коштів західних партнерів. Але це не принципове вирішення питання, а лише продовження поточної ситуації.
А найбільш жахливе в цьому — нестача внутрішніх ресурсів для заміщення допомоги з ЄС. Втрати бюджету від тіньової економіки на рік — від $9,8 до $12,5 млрд. Навіть при ідеальній детінізації внутрішніх ресурсів все одно не вистачає. І в цих умовах вести мову про ще 2-3 роки війни — не зовсім адекватне сприйняття реальності.
Головна роль у перемозі в цій війні буде за економістами. Чия модель економіки буде більш життєздатною, той і переможе у війні. І, на жаль, за збереження чинної ситуації я не бачу нашої перемоги.
Вадим Сирота
