В Україні був свій Епштейн: опубліковано неймовірну історію
В Україні жив і працював власний Аркадій Епштейн — фронтовик, професор історії та багаторічний радянський ідеолог, який після війни зробив кар’єру на антиізраїльській та антисионистській пропаганді.
Про це повідомляє ізраїльський журналіст Шімон Бріман у своєму особистому дописі.
Автор згадує Аркадія Ісааковича Епштейна як людину з непростою долею — єврея з Харкова, який улітку 1941 року був першокурсником історичного факультету Харківського університету. Йому ще не було 19 років, коли він добровольцем пішов до Першого студентського батальйону.
Тоді Харків був майже мільйонним містом, де кожен шостий мешканець був євреєм, а серед студентської молоді — майже кожен четвертий. Студбат, у якому служив Епштейн, без зброї кинули на оборону Києва. Після розгрому Південно-Західного фронту він дивом вибрався з оточення пораненим.
Пізніше воював під Артемівськом (нині Бахмут), знову був поранений, служив політруком на Волховському фронті, де отримав важкі поранення обох ніг, а в березні 1942 року — наскрізне поранення голови. Його ординарець, українець Василь Дмитренко, виніс Епштейна з оточення, вважаючи його мертвим, але виявив, що той ще жив.
Після пів року госпіталів Епштейна залишили служити в Ташкенті. У 1944 році він отримав орден Вітчизняної війни ІІ ступеня. До партії вступив у 1945-му.
У жовтні того ж року він повернувся до Харківського університету — з довоєнних 1200 студентів-бійців живими залишилися лише десятеро, серед них — майбутній письменник Олесь Гончар і сам Епштейн.
Після закінчення істфаку він захистив дисертацію та десятиліттями працював професором у театральному й авіаційному інститутах Харкова. Автор підкреслює: Епштейн був ідейним комуністом — вірив у систему щиро.
У 1970-х роках партія доручила йому нову «місію»: боротьбу із сіонізмом. Протягом 15 років Епштейн видав десятки брошур і книжок із гучними назвами на кшталт «Реакційна суть сіонізму», «Сіонізм без маски», «Тероризм в ідеології та практиці сіонізму», «Банкрутство сіоністських ловців душ».
Остання така праця вийшла у 1987 році.
Того ж року Епштейн уже виступав із лекціями про сталінські репресії, а згодом увійшов до керівництва харківського «Меморіалу». Він пережив крах радянської ідеології та режиму, якому служив із юності.
Ізраїльський журналіст зазначає, що після років антиізраїльської пропаганди Епштейн так і не поїхав жити до Ізраїлю. Він помер у Харкові в 2005 році — як останній живий боєць студентського батальйону університету.
Автор підсумовує: ця історія — приклад того, як війна, ідеологія та особисті вибори формували долі людей у радянській Україні, і як навіть жертви нацизму згодом ставали частиною репресивної машини.
Нагадаємо, нові файли розкрили деталі того, як Епштейн відбирав дівчат.
Також Епштейн 8 років намагався організувати зустріч з путіним.
