У Верховній раді зареєстровано проект Кодексу України «Про захист державності, незалежності та статус захисників держави» (далі - Кодекс). (рег.№14265 від 28.11.2025 року).
В умовах боротьби українського народу за свою незалежність та проти збройної агресії російської федерації, зʼявилась необхідність прийняття єдиного, систематизованого законодавчого акту, який встановить правовий статус та соціальні гарантії захисників України.
Представлений проект Кодексу являє собою уніфікований документ, яким визначаються основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади державної ветеранської політики щодо:
- ветеранів війн ХХ століття, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війн ХХ століття;
- ветеранів/ветеранок, членів їх сімей;
- членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
- ветеранів/ветеранок іноземців, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) таких осіб;
- постраждалих учасників Революції Гідності;
- членів сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні;
- працівників юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення заходів, спрямованих на відсіч збройної агресії Російської Федерації чи іншої держави проти України, та членів сімей загиблих (померлих) таких осіб.
Проект Кодексу складається з 56 статей, які обʼєднані у шість Книг, якими встановлюється єдина система державної підтримки кожної із категорії осіб, які чітко встановлені цим Кодексом та на яких поширюється його дія.
Кодексом встановлюється єдина система державних гарантій і соціального захисту цих осіб, метою створення якої є забезпечення гідного життя та шанобливого ставлення до них. Цим Кодексом також визначаються засади формування та реалізації державної ветеранської політики, порядок організації, фінансування та контролю у сфері державної ветеранської політики. При цьому зазначено також те, що види державної підтримки для ветеранів війн ХХ століття і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Перша книга Кодексу, це Загальні положення, яка встановлює визначення основних термінів та їх дефініцію, основні завдання державної ветеранської політики, фінансування, а також принципи державної ветеранської політики, якими є: вдячність, справедливість, спроможність, людиноцентризм, залученість, який зокрема полягає в тому, що особи, на яких поширюється дія цього Кодексу, мають можливість брати активну участь у прийнятті рішень, що стосуються життя країни та територіальних громад, а також впливати на політику, яка визначає їхній добробут.
Також чітко визначено категорії осіб, на які поширюється дія цього Кодексу, а саме:
1) ветеранів війн ХХ століття, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війн ХХ століття;
2) ветеранів/ветеранок, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
3) Захисників і Захисниць України;
4) ветеранів/ветеранок, які мають особливі заслуги перед Україною;
5) ветеранів/ветеранок іноземців, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів/ветеранок іноземців;
6) постраждалих учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні;
7) залучених осіб та членів сімей загиблих (померлих) залучених осіб.
Разом з тим, проектом Кодексу встановлений перелік документів, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється чинність цього Кодексу. При цьому також конкретизовані підстави для відмови у наданні статусу та позбавлення права на державну підтримку. Також, передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства у сфері державної ветеранської політики, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Книги з другої по пʼяту конкретизують порядок та підстави набуття конкретного правового статусу особи, передбаченого цим Кодексом, правовий статус їх сімей, державну та соціальну підтримка у всіх сферах життєдіяльності.
Книгою шостою встановлюється державна ветеранська політика та субʼєкти її формування та реалізації, мета якої полягає у наданні підтримки та забезпеченні добробуту, ветеранів/ветеранок, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, ветеранів/ветеранок іноземців, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів/ветеранок іноземців, формування в суспільстві культури поваги, вдячності за їх службу, подвиг і жертовність.
Разом з тим, проектом Кодексу встановлюється особливий моніторинг та оцінка реалізації державної ветеранської політики, з метою її подальшого удосконалення.
Формування та реалізацію у сфері державної ветеранської політики в межах своїх повноважень здійснюють:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенцій;
3) місцеві державні адміністрації.
При цьому Кодексом передбачено перелік їх основних завдань та повноважень.
Також Кодекс визначає, що під час розроблення стратегічних документів державної ветеранської політики враховуються положення щорічних та позачергових послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших документів стратегічного характеру, що схвалюються Президентом України, положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, положення Рекомендацій парламентських слухань про стан реалізації державної ветеранської політики.
Крім того, відповідно до Кодексу, передбачено утворення ветеранських просторів, з метою забезпечення рівної територіальної доступності ветеранів/ветеранок, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України до підтримки і допомоги за напрямами: охорони фізичного та психічного здоров’я; фізкультурно-спортивної реабілітації; освіти та професійної адаптації; правничої допомоги; інформаційно-консультативної допомоги.
Метою діяльності ветеранських просторів визначено:
1) надання інформаційно-консультативної підтримки відвідувачам;
2) надання відвідувачам послуг із професійної та соціальної адаптації, їх професійної орієнтації, а також інших послуг, зокрема соціальних, реабілітаційних (крім реабілітації у сфері охорони здоров'я), освітніх;
3) сприяння розвитку ветеранського підприємництва (консультування, допомога у відкритті власної справи);
4) надання психологічної підтримки;
5) забезпечення правничої допомоги;
6) створення осередку взаємодії відвідувачів для взаємодопомоги, підтримки та спілкування;
7) розвиток спорту ветеранів/ветеранок, шляхом залучення відвідувачів до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності із використанням діючої мережі закладів фізичної культури і спорту;
8) організація відзначення святкових, пам’ятних та історичних дат, пов’язаних із вшануванням Захисників та Захисниць України;
9) організація дозвілля та активного відпочинку відвідувачів;
10) участь у розвитку міжнародного ветеранського співробітництва та міжрегіональної взаємодії ветеранської спільноти в Україні.
Прикінцеві та перехідні положення Кодексу встановлюють строк набуття його чинності, а саме шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, та визнаня таким, що втратив чинність, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., No 45, ст. 425 із наступними змінами), а також визначено, що особи, які вже набули статусу осіб, зазначених у цьому Кодексі, зберігають статус таких осіб та користуються усіма правами та гарантіями, передбаченими цим Кодексом.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що прийняття Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави є важливим законодавчим кроком, який встановить правовий статус та соціальні гарантії захисників України, а також конкретизує усі права та гарантії тих, хто боровся, бореться та буде боротися за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Тетяна Грицюк
