На мій погляд, мотивація міністра фінансів, коли він каже про те, що в Україні можуть почати затримувати зарплати і соціальні виплати, цілком очевидна.
Парламент не проголосував відповідні законопроєкти про оподаткування посилок та інші болючі для бізнеса і населення речі, які необхідні для отримання західних коштів. Тому нам почали розповідати казки у Мінфіні — знаєте, як про хлопчика, який кричить «вовки».
Це стандарта лінія поведінки. Біда в тому, що ми дійсно живемо в ілюзії достатності грошей. У нас «зомбі-економіка» і «зомбі-система» публічних фінансів. Наші економічні відносини нагадують іншу казку: ту, де «а король-то голий».
Ми отримуємо десятки мільярдів від Заходу, щоб закрити бюджетні видатки. Але оборонні видатки вже прямують до позначки «плюс безкінечність». Ми постійно збільшуємо видатки бюджету, які нічим не забезпечені, окрім грошей західних партнерів. Президент Зеленський каже, що в нас $27 млрд не вистачає в оборонному бюджеті до кінця року. Це викликає занепокоєння в Брюсселі — і намагання розібратися, чому ж постійно так зростають апетити.
У доходах України є колосальні дірки, є колосальні прогалини в регуляції, внаслідок чого не наповнюється по-нормальному державний бюджет. За 2025 рік потенційні втрати бюджету від несплачених податків — 535-615 млрд грн. Що ж до видатків — в 2024 році Україна, за підрахунками експертів, втратила $1,2 млрд через неефективні витрати тільки при оборонних закупівлях. А нещодавно американське видання New York Times видало розгромну статтю про помилки та неефективність при оборонних закупівлях. Ключовий меседж: все, що не прибито цвяхами в Україні, буде вкрадено.
Підсумовуючи: міністру фінансів треба порадити більше працювати і менше волати. «Плач Ярославни» в певний момент перестане бути ефективним засобом отримання грошей. Є реальні економічні показники неефективності як у доходах і зборах, так і у витратах. І для того, аби Захід і далі хотів допомагати, треба починати з себе і навести лад у власних справах.
Вадим Сирота
