«Крим висихає» - з такими заголовками до сьомої річниці окупації українського півострова Росією вийшли багато західних медіа. Цю проблему вже не приховують і самі окупанти – після особливо посушливого літа 2020 року запаси прісної води на півострові критично низькі.
За прогнозами експертів, ситуація посилюватиметься. У Москві обіцяють реалізувати «комплексний план», який повинен «безперебійно забезпечувати Крим питною водою». В цьому плані – і опріснення морської води, ремонт і будівництво водопровідної інфраструктури, і забір поверхневих вод. Але його реалістичність дуже сумнівна, говорять аналітики.
Ситуація з водою в Криму
Порожні водосховища та пересохлі природні водойми, погодинна подача води в містах, буріння підземних свердловин прямо посеред вулиць, розвозка пиття цистернами – сьогоднішні кримські реалії. І що відзначають самі кримчани у соціальних мережах, якість води в кранах залишає бажати кращого.
Тільки за останній рік на півострові повністю обміліли Сімферопольське, Загірське і Балановське водосховища. За оцінками ресурсу «Крим.Реалії» за 2020 рік на окупованій землі зникло близько 10 прісноводних річок:
Також повністю висохли річка Бага під Севастополем, річка Ліменка у Великій Ялті, річки Танасу, Сарису, Улу-Узень, обміліли річки Суук-Су на південному узбережжі і Узунджа в Байдарській долині. Висихає і прісноводне озеро Бугаз поблизу Судака.
«Право на сприятливе навколишнє середовище – одне з конституційних прав. Водна проблема в Криму обмежує це право кримчан. Мальовниче місце – озеро Бугаз – яскравий тому приклад, зараз водосховище знаходиться на межі зникнення. Це результат не посухи, а надмірного споживання підземних вод. Очевидно, що з пониженням рівня ґрунтових вод вичерпалися джерела, що живили озеро. На жаль, така ситуація не тільки на озері Бугаз, а й на багатьох інших водоймах Криму»
Пересохли або обміліли Краснокаменське озеро, озеро біля селища Залісне, Бахчисарайського району, озера Сасик-Сиваш і Богайли в Сакському районі. Деякі прісні водойми поповнилися після зими, але як довго їх вистачить, залежить від посушливості цього літа і обсягів споживання, прогнозують екологи.
[gallery columns="1" size="full" ids="362561,362560,362559,362558"]
Причинами зневоднення Криму експерти вважають глобальні процеси зміни клімату, нераціональне, а часто – варварське використання ресурсів півострова, його мілітаризацію. Запаси води поповнюються з водосховищ природного стоку і підземних джерел. Регулярний забір підземних вод призводить до засолення ґрунту на півострові. Що тягне незворотні зміни екосистеми краю.
«Не секрет, що в Криму зростає російська військова присутність. Йдеться про багато тисяч військових, тисячі одиниць військової техніки, потужної інфраструктури. Саме військові об'єкти в першу чергу забезпечуються водою. Наприклад, Зеленогорська сільська рада в Білогірському районі залишилася без води. Це одне з найбільших сіл району, воду туди привозять в бочках. І, в той же час, тут в селі Міжгір'я є військова частина, де із забезпеченням водою все нормально. Про це повідомили мені місцеві жителі. Тепер в селі вода привізна, її недостатньо та якість залишає бажати кращого»
Роль Північно-Кримського каналу
Окупаційна влада звично говорить про те, що водна криза в Криму – результат перекриття Північно-Кримського каналу, яким Україна постачала півострів, коли він перебував під її суверенітетом.
Але експерти спростовують подібні заяви, вважаючи їх спекуляціями. Так як Північно-Кримський канал, хоч і забезпечував 85% потреб кримчан у воді, був розрахований на сільськогосподарські та промислові цілі, а не водопостачання міст і сіл:
«Головним мотивом України щодо його перекриття було те, що ця вода надходила для сільськогосподарських і промислових цілей. Для наповнення водосховищ канал був допоміжним або резервним джерелом»
На сьогоднішній день канал прийшов у непридатний стан, ще до окупації, в 2012-2013 роках водовтрати у ньому становили, в певні періоди, до 60%, розповідає Хлобистов.
Якщо підсумувати, то за ці 7 років окупації місцева влада вичерпала прісні запаси, сформовані в Криму природним чином, роблячи лише ті спроби «добути воду», які тільки погіршили зневоднення.
«Згідно з міжнародним правом, відповідальність за цивільне населення на окупованій території несе держава-окупант, тобто Росія. За ці роки російська окупаційна влада не забезпечила можливість отримувати воду. Вона вкладала гроші в мілітаризацію півострова, військові бази, переселення людей, але не подбала про модернізацію водопроводів, опріснювальні установки»
Російський «план порятунку» окупованого Криму
Лідер країни-агресора Володимир Путін в березні цього року пообіцяв жителям Криму «всебічний план» по забезпеченню півострова питною водою, задіявши різні способи її видобутку та логістики:
«Зараз це найбільш гостре, першочергове питання для усіх кримчан і севастопольців. Я дав доручення уряду підготувати і розпочати реалізацію комплексного плану щодо забезпечення надійного водопостачання Республіки Крим та міста Севастополя. Він розрахований до 2024 року. І враховуючи, що проблема має невідкладний характер, ми домовилися діяти максимально швидко і відразу по декількох напрямках. Це і розробка підземних запасів води, і будівництво різних гідроспоруд, систем очищення, ліквідація втрат в мережах водопостачання та опріснення морської води»
президент РФПро реальність цього плану скептично відгукуються екологи та інші експерти. Запаси прісної води під Азовським морем, які збирається шукати Путін, скоріше ідея, ніж реальний захід. Так як у Росії просто немає технологій і фахівців, які можуть і вміють це робити.
«З усіх цих заходів точно безпечний для екології тільки ремонт старої інфраструктури. Відкачування підземних джерел матиме наслідком нові «депресивні воронки» і надходження морської води. А це – загибель рослинності та опустелювання. Схожий ефект може викликати і перекидання поверхневих вод. Від опріснення, як і від Кримського моста, свого часу радянська влада відмовилися через його нерентабельність і небезпеку «засолення» та смерті територій, куди буде скидатися отримана сіль»
Підсанкційний Крим не цікавий інвесторам, і головним «постачальником» грошей на півострів залишається федеральний бюджет Росії, а також бюджети суб'єктів федерації, владу яких примушують «ділитися» з Кримом. Тому реалізація великих проектів може здійснюватися тільки самими росіянами.
Загрози для України
«Перлина Чорного моря президента Володимира Путіна все більше схожа на камінь на шиї» - такою метафорою Bloomberg описує півострів під владою окупантів. Для України, яка обґрунтовано не має наміру відновлювати подачу води Північно-Кримським каналом, методи, якими Путін хоче вирішити питання зневоднення Криму, становлять загрозу, кажуть аналітики:
«Росія не вкладатиме гроші в те, щоб кримчани були з водою, а продовжить спекулювати на темі води і тиснути на Україну, щоб Київ пустив воду Північно-Кримським каналом»
Проблема Північно-Кримського каналу, на думку екологів, полягає в тому, що він прийшов в непридатність для транспортування води після кількох років простою:
«Реанімувати Північно-Кримський канал неможливо. Це вимагає величезних коштів, фактично порівнянних з витратами на будівництво аналогічної споруди. Канал шість років стоїть без води, на стінах утворилися глибокі тріщини»
Але навіть у такому випадку, «полювання» на доступ до каналу з боку Росії – це загроза для української безпеки, каже Командувач ВМС ЗСУ контр-адмірал Олексій Неїжпапа:
«Ми готуємося до цього. Як тільки ми побачимо, що канал почали ремонтувати в Криму, це буде серйозний сигнал про те, що Росія готується до великої конфронтації»
контр-адмірал ВМС ЗСУКрім цього, контр-адмірал говорить про те, що за роки окупації Росія перетворила український півострів «в найпотужнішу військову базу»:
«Протягом семи років бойовий склад надводних кораблів і підводних човнів Чорноморського флоту збільшено на 45%. Загальна кількість становить 58 одиниць, в тому числі носіїв крилатих ракет морського базування «Калібр» - 13 одиниць. Росія в 3,5 рази збільшила кількість бойових літаків, а вертольотів – в 9 разів. Кількість танків – близько 40 одиниць, кількість бойових броньованих машин збільшили в 6 разів, ракетних систем залпового вогню – в 6,5 раз. У Криму розгорнуто систему протиповітряної/протиракетної і протикорабельної оборони. Кількість військовослужбовців перевищила 40 тисяч чоловік»
контр-адмірал ВМС ЗСУНавчання, які проводять окупанти, носять як наступальний, так і оборонний характер, розповідає Неїжпапа. Тому Київ всіляко залучає міжнародних партнерів для моніторингу ситуації в Чорноморському регіоні, зокрема – НАТО.
Про ймовірність нападу Росії на Україну з території Криму говорять і у владі:
«Питання води для Криму буде загострюватися, я думаю, що це буде один з поштовхів для Росії пробити дорогу звідти в Україну. Херсон, Маріуполь – цю частину вони хочуть якось пробити в Крим, щоб забезпечити Крим водою. Це буде одна з причин ще більших атак або великих агресивних кроків Росії. Це можливо. Але змусити таким чином Україну постачати воду-нічого не вийде»
глава Української ТКГПитання води для півострова – не єдина мотивація, яка може рухати Путіним в нових атаках і агресії проти України. У вересні в Росії пройдуть вибори і падаючий рейтинг влади Кремль зазвичай вирішує за рахунок доктрини національної величі, як справедливо зазначає журналіст Павло Казарін:
«Російська армія буде заповнювати дефіцит легітимності свого верховного головнокомандувача в очах своїх же співгромадян. Проводячи операцію за межами своєї держави. З усіма наслідками, що випливають з цього»
Про реальність нових загроз суверенітетм сусідніх з Росією країн в недавньому інтерв'ю говорив і міністр оборони Естонії Калле Лаанет:
«Росія стикається з економічними труднощами, як і більшість країн в нинішній ситуації, але військовий потенціал і боєздатність, а також зовнішньополітичні амбіції були і залишаться головним пріоритетом Москви. Минуло сім років з моменту незаконної анексії Криму та режиму Путіна потрібна нова історія успіху»
***
Україна створила Кримську платформу і затвердила Стратегію деокупації Криму. Дипломати називають це важливими кроками на шляху до повернення півострова під український суверенітет. Разом з тим, Київ усвідомлює ризики, які сьогодні несе зневоднений і розорений край. І щоб повернення Криму стало українською історією успіху, потрібні боєздатна армія, політична воля і вивчені уроки з подій лютого-березня 2014 року.
