Чи вплинуть імпортні мита Дональда Трампа на українську економіку? Світ стоїть на порозі нової глобальної рецесії та повторення кризи 2008 року? Які плюси для України в обвалі міжнародних фондових бірж? Що не так з угодою про корисні копалини? Чому монетарна політика Національного банку — це «катастрофа»? Що буде з курсом долара і євро? Про це та інше читайте у великій розмові UA.News з економічним експертом Борис Кушніруком. Почнемо з головної теми — це імпортні мита Дональда Трампа. Нещодавно президент США ввів тарифи на імпорт ледь не з усіх країн світу — зокрема, і 10% для України. Яким чином це вплине на нас, на нашу економіку? Чи виростуть ціни для споживачів? Чи вплине це на великий бізнес, зокрема на аграрний? Борис Кушнірук: Це питання має декілька площин, тому що з точки зору безпосередньо торговельного обороту України і США особливого впливу немає. Він у нас дуже невеликий. І до повномасштабного вторгнення він був дуже малий, і зараз теж. Ми якраз відносимося до тих країн, які, за логікою Трампа, мали б вважатися «гарними». Ми значно більше імпортуємо з США, ніж експортуємо. Тобто ми купуємо в США більше товарів. Відповідно, за цією логікою мит у нас взагалі не має бути. Але є — 10%. Можливо, Україні варто було б ввести мита у відповідь? Борис Кушнірук: Для України це не має сенсу, враховуючи, що по суті в нас немає торговельного обороту з США, він дуже специфічний. Тобто якщо вводити мита, то нам потрібно робити це саме по відношенню до Китаю. Тому що ми завозимо з Китаю переважно товари широкого вжитку. На відміну від США. От в чому проблема для США? Якщо брати Китай, то він постачає в Америку переважно товари широкого вжитку, які не вигідно виробляти в США, бо там дуже дорога робоча сила. Тобто є купа речей, які користуються попитом, але їх виробляти в США невигідно. Так от якщо брати нашу ситуацію з Китаєм, то враховуючи, що наша робоча сила ще дешевша, ніж китайська, то у нас виробляти значну частину продукції, яку Китай постачає в Україну, можна самостійно. І це питання економічної політики, яка б сприяла тому, щоб в Україні вироблялося більше товарів і споживалося саме внутрішнє виробництво. Тобто для нас вводити мита для США безглуздо, зате цілком є підстави вводити їх для Китаю. Резюмуючи: особливих проблем від американських мит для України не буде. Інша справа, що загальна ситуація з тарифами і з тією торговельною війною, яка може розв'язатися по всьому світу, може впливати на нас і призведе до глобальної економічної рецесії — це цілком ймовірно. І, відповідно, ціни на сировинні товари будуть падати. Після введення Трампом мит на міжнародних біржах та фондових ринках почався суцільний обвал. Акції рекордно падають, іноді це рекорди за останні 20—30 років. Чи справді на нас чекає нова світова фінансова криза, яка буде аналогічна ковідній або навіть кризі 2008 року? Борис Кушнірук: Природа всіх цих криз трохи різна. 2008 рік був результатом дуже суттєвого перегріву світової економіки. Там накопичився великий відсоток зростання цін спекулятивного характеру. І тоді обвал був пов'язаний саме з цим. Зараз головна причина — не перегрітість ринку, а рукотворна діяльність Трампа. З цієї точки зору ситуація може бути кращою, бо враховуючи, що ринок не може вважатися перегрітим, то немає і підстав для такого обвалу. Але давайте візьмемо потенційний торговельний конфлікт між Китаєм і США, торговельний конфлікт між США і Євросоюзом. Євросоюз, США, Китай — це глобальні гравці. Відповідно, конфлікт між ними — це може бути конфлікт всіх з усіма. Що робитиме Китай, якщо його продукцію не можна буде постачати в США? Він почне пропонувати її в Європу, причому демпінгуючи, тому що потрібно буде кудись подіти ту продукцію, яка виготовляється. Відповідно, для Європи це буде проблемою. Якщо Китай почне демпінгувати, вони змушені будуть теж вводити обмежені митні тарифи. Це може викликати відповідну реакцію з боку КНР на адресу Європи. В такому випадку ми побачимо, як починається війна всіх з усіма. Це суттєво впливатиме на ситуацію на фондових ринках. Це може призвести до суттєвого падіння, бо викличе скорочення виробництва, обороту, недовіру всіх до всіх. І це буде обвалювати ринки. Чи правильно ми розуміємо, що в принципі на Україну цей обвал фондових ринків не надто впливає через те, що в нас загалом біржі як такої немає? Борис Кушнірук: Для нас тут є навіть певний позитив, є діалектична логіка, коли якісь негативні події компенсуються якимись позитивами. Одним з таких позитивів може бути те, що впадуть ціни на нафту на світових ринках. А якщо вони опускаються нижче $40 за барель, то Росія просто не зможе вести війну. Причому йдеться не просто про те, що знизилась ціна на нафту до $40 і все, ні. А зберігається в такому вигляді півроку й більше. Це просто обвалить можливість Росії для введення агресивної війни, і вона шукатиме можливість її припинити. Зараз готується до підписання нова угода про корисні копалини. Як би ви її оцінили? Бо багато експертів кажуть, що це справжній грабунок. Чи ви погоджуєтеся з таким твердженням? Борис Кушнірук: Я не критикую президента Зеленського публічно. Після початку певного масштабного вторгнення у мене є табу на це. Вважаю, що це шкодить державі — попри те, що ставлюся до нього критично. Але якби не було тієї сварки у Білому домі, то ми би підписали угоду, яка була абсолютно прийнятна для України. У новій версії угода справді не дуже прийнятна для України. Чим вона не влаштовує нас? В першу чергу тим, що там знову з'явилися ідеї, що Україна має визнати ту допомогу, яка надавалася нам Сполучними Штатами, в якості боргу. Цього Україна точно не повинна робити. Окей, навіть якщо ми визнаємо це як борг, то за пару років оголосимо дефолт. Тому що погашати цей борг ми не зможемо. Це перша історія. Друга історія пов'язана з тим, що США хочуть отримати першочергове право щодо видобування тих чи інших копалин. Проблема в тому, що у нас є угода про асоціацію з Євросоюзом, а це їй прямо суперечить. Тобто ми не можемо брати на себе зобов'язання, які суперечать вже ухваленим нормативно—правовим актам, причому міжнародним. Тому тут виникає питання щодо стосунків в цьому трикутнику «США—Україна—Євросоюз». Повертаючись до драфту нової угоди — це питання зараз до дипломатів. В якій мірі вони зможуть якісно її відпрацювати, зможуть знайти аргументацію і формулювання, змінивши цей проєкт угоди, поки він ще є проєктом. Якщо вони в «тихому» режимі зможуть змінити формулювання цього договору, як сталося, до речі, і з першим варіантом — все буде добре. Є така думка, що після цієї угоди про копалини, після введених мит Україна могла б запропонувати США підписати договір про зону вільної торгівлі. Тому що Америці це нічим не загрожує, а для нас це могло б стати дуже гарним драйвером зростання економіки. Чи ви погоджуєтеся з цією ідеєю? Борис Кушнірук: Як один із елементів стосунків — так, цілком можливо. Інша справа — наскільки це на часі. Це мають дипломати відповідати: в якій мірі ця ідея буде актуальною і реалістичною. Тому що у нас є угода про зону вільної торгівлі з Європою. А от у нас є зона вільної торгівлі з США. При цьому США вводять мита проти європейської продукції, а Європа вводить мита проти США. Відповідно, у вас виникає конфлікт, до того ж подвійний: і з боку США, і з боку Євросоюзу, і з боку тієї продукції, яка постачається або в США з України, або в Європу з України, і так далі. Тобто виникають певні протиріччя, а в принципі непогана ідея, запропонована в непотрібний момент, може бути дискредитована. Тому як ідею це можна обговорювати, але щодо доцільності та своєчасності цього я сказати не готовий. Давайте поговоримо про наш внутрішній контекст. Ми бачимо прогнози по інфляції, зростанню цін, бачимо, що поступово знецінюється національна валюта. Разом із тим НБУ ще у вересні 2024 року заявляв, що ключова ціль монетарної політики найближчих років — призвести інфляцію до 5%. Чи ви вважаєте цей план реалістичним? Як ви загалом оцінюєте політику Нацбанку під час війни? Борис Кушнірук: Я політику Нацбанку оцінюю критично протягом дуже багатьох років. Все, що робить НБУ — це називається «доктриньорством» і є не дуже компетентним. Ви намагаєтеся копіювати ті методи і те, що робиться в інших країнах, не розуміючи і не бажаючи зрозуміти контекст того, що відбувається в Україні. Я вже не кажу, що навіть показник інфляції, індекс споживчих цін у нас обраховується абсолютно некоректно. На днях я писав статтю по монетарній політиці Нацбанку, де показував, що показники, які він видає, є просто відображенням його некомпетентності. Вони не розуміють економічну природу тих показників, якими оперують. Керівництво НБУ протягом багатьох років абсолютно некоректно подає свої дані. За цим стоять не просто некоректні дані, а нерозуміння економічної природи процесів, які відбуваються. Те саме з Держстатом, причому він дає дані, якими користується Нацбанк, і посилається саме на них. Ще наприкінці 80—х років минулого століття Джозеф Стігліц, який пізніше став Нобелівським лауреатом, він був віцепрезидентом Світового банку — так він ще тоді писав, що показник індексу споживчих цін усереднений, це «середня температура по палаті». Вона не відображає процесів, які відбуваються в економіці. Простіше кажучи, на 5% інфляції розраховувати не варто? Борис Кушнірук: Ні—ні. По—перше, не існує цього показника в середньому. Бо це показник, навіть якби його коректно рахували, то і в цьому випадку це була б «середня температура по палаті». Вона не відображає те, що структура споживання малозабезпечених зовсім інша, ніж у середнього класу чи багатих. Відповідно, коли ви кажете, що у вас ціни виросли в середньому на 5% — вибачте, а для малозабезпечених це може бути не 5%, а 10%. І тоді що показує ваш середній індекс споживчих цін? Нічого. Він не дає вам ухвалювати ніяких правильних рішень щодо вашої монетарної політики. Тобто з цієї точки зору те, що робить Нацбанк — це катастрофа. Пояснюю також, що відбувається з Держстатом. Якщо у Нацбанку просто некоректна методика розрахунку показників, вони просто не розуміють, що роблять, але при цьому в ручному режимі можна все зробити коректно. Але ситуація з Держстатом ще гірша, тому що це «чорний ящик». Що там відбувається — ми не знаємо. Те, яким чином він розраховує ті чи інші показники, не показують. Більш того, є й речі доволі кумедні. Наприклад, Держстат розраховує індекс споживчих цін. Для цього розрахунку необхідно брати так звану вагову структуру. Нацбанк встановив її тільки у 2021 році, ще до повномасштабного вторгнення, і потім не змінював. Лише зовсім недавно він показав, що вагову структуру у 2022—2023 році вже змінив. А якщо ви залізете туди, глянете всю вагову структуру індексу споживчих цін, то побачите, що вона сама по собі дуже некоректна. Наприклад, на що я звертав увагу ще у 2018—2019 році. Вони вважають, що в усіх областях населення витрачає десь 42% на продукти харчування. На що я казав — вибачте, шановні, але це точно не так. Зараз вони вказують, що на продукти харчування та безалкогольні напої в цілому Україні витрачається 40%. Але очевидно, що в областях, де рівень доходів суттєво нижчий, витрати населення на продукти харчування інші. Тобто у вас база розрахунку вагової структури має бути зовсім інша. Тому що у вас в усіх областях споживання інше. Ви заздалегідь даєте туфту, на якій потім ухвалюється рішення. Чому це важливо? Тому що очевидно, що до війни і зараз вагова структура геть інша. Інша структура населення, яке є в Україні. У нас значна частина виїхала, причому значна частина більш забезпечених, активне населення. А люди з меншим рівнем доходу, люди пенсійного віку — вони залишаються в Україні. Відповідно, їх частка в загальному споживанні вища. А отже, вища і частка тих витрат на продукти харчування. Вона мала би бути більшою, ніж те, що дає Держстат. Тому тут питання. До того ж наголошую, що вони хоча би показують вагову структуру і ми можемо сказати, що вона некоректна. А якщо брати, наприклад, індекс цін виробників промислової продукції, то його взагалі не оприлюднюють. Відповідно, ті показники, які ви даєте по індексу цін виробників промислової продукції — а він є дуже важливим для того, щоб порахувати ВВП... Якщо ви некоректно розраховуєте індекс цін промислової продукції та індекс споживчих цін, і індекс цін виробників промислової продукції — то ви так само некоректно розрахуєте і ВВП. Це до того, що відбувається з Держстатом, із тою статистикою, яку він дає — тут у мене ще більше питань, ніж до Нацбанку. Ми не знаємо, що вони роблять, не розуміємо, в публічній площині цього немає. Тому я вважаю, що при Держстаті потрібно створити експертну аналітичну раду. Для того, щоб вона, принаймні, цю методику підтверджувала і визначала, що вона коректна. Якщо ж ви даєте некоректну методику, то ви отримуєте некоректні дані, а вони дають некоректний посил і уряду, і Національному банку, і самому бізнесу. Тому все, що стосується діяльності Нацбанку — це катастрофа для мене. Причому катастрофа на рівні того, що вони навіть не розуміють, що роблять катастрофу. Це класичний ефект Данінга—Крюгера. Людина внаслідок своєї некомпетенції навіть не розуміє, що ухвалює некомпетентні рішення. А чи можете прокоментувати курсову політику НБУ? Борис Кушнірук: Чергова болюча для мене тема. Я вкрай критично ставлюся до того, що зробив Нацбанк по курсовій політиці. Я казав: от у вас є величезний дефіцит торговельного балансу. Ви більше ніж вдвічі імпортуєте, ніж експортуєте. З точки зору економічної логіки, у вас курс гривні мав би обвалитися дуже суттєво. Але ви його підтримуєте на певному рівні. Зрозумійте, в чому логіка. Нацбанк має ресурси за рахунок зовнішньої допомоги, якими він цю діру закриває. Але по суті ніякого ринкового ціноутворення курсу немає. І не буде ще протягом багатьох років, поки ми не збалансуємо нашу торгівлю. Після завершення війни ще декілька років нам потрібно балансувати нашу зовнішню торгівлю, щоб її хоча би приблизно вирівняти. Експорт і імпорт. До того часу ніякого ринкового курсоутворення не може бути a priori. Тому що всю різницю закриває НБУ, курс повністю залежить від регулятора. За таких умов ніякого вільного курсоутворення немає і не може бути. Тобто Нацбанк повинен сам визначити, які курсові орієнтири він вважає правильними, публічно про них повідомити. Він, наприклад, може сказати: ми вважаємо, що протягом року нам потрібно провести девальвацію національної валюти на 6%. Я зараз не дискутую про цифру, це може бути і 5%, і 7%, і 10%. Але якщо ви визначили, що має бути, наприклад, 6%. Це означає, що кожен місяць ви на піввідсотка проводите девальвацію. Публічно повідомивши строки, коли ви цю девальвацію проводите — наприклад, два рази на місяць на 0,25%. І за рахунок цього всі суб'єкти господарювання, весь бізнес розуміє, що ви робите з курсом. Ви розумієте, чому курс національної валюти буде саме таким, і як він буде змінюватися протягом року. Це стає передбачуваним, перестає бути фактором невизначеності і негативних оцінок. Чи могли би ви спрогнозувати бодай приблизно, яким буде курс долара та євро до кінця року? Борис Кушнірук: Ні, це неможливо. Це може знати лише Нацбанк. Лише він може це сказати, але при цьому тримаючи «дулю в кишені». Ну от він сказав, що долар закладений на курс 45 гривень — це відповідає реальності? Борис Кушнірук: А ніхто не знає. І бізнес не знає. А найсмішніше: здається, що і уряд не знає. Не під запис спілкуючись з урядовцями — вони розводять руками. Кажуть: Нацбанк з нами не радиться. Це абсурд. Це абсолютно неправильний підхід до того, як має проводитися монетарна політика. Безперечно, Нацбанк зобов'язаний співпрацювати з урядом. Він зобов'язаний проводити політику, яка підтримує уряд. Але якщо уряд не знає, що робитиме Нацбанк, то це абсурд. І на сьогоднішній момент ніхто не може нічого спрогнозувати. Ризик тут пов'язаний з тим, що так у вас породжуються негативні очікування. Замість того, щоб тримати гроші на депозитних рахунках, населення купує валюту. Ну, ви ж не знаєте, що буде далі. Відповідно, ви що робите? Купуєте валюту. Ви збільшуєте попит на валюту, тим самим збільшуючи тиск на Національний банк, на його золотовалютний резерв. Бо якщо б населення не купувало валюту, а тримало гроші на рахунках банків, то і проблем не було би. Завершуючи нашу розмову — не забуваємо, що ми живемо у війні. До того часу, поки не завершиться війна чи хоча би не припиняться бойові дії, існуватиме дуже велика невизначеність. І давати будь-які прогнози важко.