Проросійському політику, колишньому нардепу від забороненої в Україні ОПЗЖ Нестору Шуфричу оголосили нову, другу, підозру. Тепер – щодо фінансування Росгвардії.
Перша підозра, що принагідно зазначити, була про державну зраду. Тому, другу Шуфрич отримав уже перебуваючи під арештом.
«Вічний опозиціонер»
На політичній арені Нестора Шуфрича був відомий через дві важливі обставини: його майже завжди опозиційна позиція (крім періоду президентства Януковича) та регулярно побита пика. Бо у часи бійок у Раді Шуфрич отримував найбільше і від представників, напевне, всіх партій.
Проте, давайте більш конкретно. Свою політичну діяльність Шуфрич розпочав у 1996 році, коли долучився до Соціал-демократичної партії України. Карʼєру в партії побудував стрімку і доволі успішну: у 1997 році Шуфрич став заступником голови Закарпатської обласної організації, у 1998 році – членом Політради, у 2003-2005 роках був заступником голови партії, а в 2005-2007 роках – першим заступником голови партії.
Водночас у 1998 році Шуфрича обрали народним депутатом ІІІ скликання від СДПУ (о). І з цього моменту Шуфрич не пропустив жодного скликання (аж до ІХ, коли антидержавна його діяльність стала очевидною). Обирався і від «Партії Регіонів», і від опозиційного блоку «Не Так!», і як самовисуванець.
У 2004 році Нестор Шуфрич став офіційним представником Віктора Януковича на президентських виборах. А у 2007 році став членом «Партії Регіонів». Очевидно, з Януковичем вдалося успішно співпрацювати.
За час членства у «Партії Регіонів» Шуфрич встиг відзначитися. Адже протягом 2007-2014 років він і попрацював міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, і заступником голови РНБО.
У 2013 році політик був серед нардепів-підписантів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму, які вимагали «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». А у січні 2014 року голосував за диктаторські закони.
Коли Янукович втік з України до росії, то Шуфрич не розгубився і примкнув до опозиційних сил. У 2014 році обрався до Верховної Ради від «Опозиційного Блоку», у 2017 році – долучився до партії «За життя!» Вадима Рабіновича. А у 2019 році став депутатом ІХ скликання від партії «Опозиційна платформа – За життя!».
Станом на вересень 2021 року, за аналітикою Руху ЧЕСНО, Шуфрич зайняв перше місце за часом виступів у Верховній Раді 9 скликання. його виступи загалом зайняли майже 16 годин, це навіть більше, ніж було у віце-спікера парламенту.
Але говорив політик, переважно, абсолютно сепаратистські та неадекватні речі. Війну, яку росія розгорнула у східних регіонах України, називав громадянською, але відмовлявся називати росію країною-агресоркою.
Підозра перша – державна зрада
Якщо подивитися на політичну карʼєру Нестора Шуфрича, то сумнівів у його антиукраїнській позиції просто не виникає. Надто вже проросійські сили він представляв і відповідні рішення ухвалював.
Але про «зрадоньку» почали говорити лише після початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року бійці 206-го батальйону територіальної оборони Києва затримали Шуфрича за те, що він фотографував блокпост.
«Шуфрич під'їхав під блокпост, вийшов з машини з охороною і почав фотографувати. Відповідно, був затриманий. При затриманні його охоронці намагались відстрілюватись. Зараз ми чекаємо поліцію і СБУ, щоб передати їм. Військові об'єкти або об'єкти, які використовуються військовими, фотографувати не можна. Зброю в охоронців забрали. Теж передамо поліції», – зазначили журналісти «Схем».
15 вересня 2023 року Нестору Шуфричу оголосили про підозру у державній зраді. У СБУ повідомили, що політик співпрацював з колишнім секретарем РНБО Володимиром Сівковичем, який своєю чергою виявився агентом ФСБ та координував російську агентуру в Україні.
Перші «кротоферми» Сівкович зробив у 2014 році і, мешкаючи у росії, здійснював підривну діяльність проти України. А Шуфрич йому у тому допомагав і виконував необхідні завдання.
«Одним із основних завдань Шуфрича була підривна діяльність в інформаційній сфері. Він систематично поширював наративи Кремля про те, що українська держава – нібито штучне утворення, що в України та Росії єдина історія і що українці та росіяни - нібито "один народ". Таким чином Шуфрич намагався розвинути проросійські настрої в українському суспільстві», – повідомили у Службі.
Під час обшуків у Шуфрича виявили заборонену російську символіку та нагороди, а також документ зі схемою автономії для Донецької та Луганської областей.
Того ж 15 вересня Печерський суд Києва обрав запобіжний захід нардепу – тримання під вартою на два місяці без права внесення застави. Арешт продовжували вже двічі: у листопаді та грудні 2023 року. Термін обидвох склав 60 діб.
Друга підозра – фінансування Росгвардії
Поки Шуфрич був під арештом, правоохоронні органи виявили ще один факт підривної діяльності політика. Згідно з даними СБУ, Шуфрич налагодив схему фінансування російських окупантів у Криму. Він платив гроші представникам Росгвардії за воєнізовану охорону своєї нерухомості, що розміщена на території півострова.
Мова йде про недобудований профілакторій загальною площею понад 4,5 тис. квадратних метрів, розташований біля моря у селищі Сімеїз. Ця нерухомість була придбана у підприємств, бенефіціарним власником яких була дружина Віктора Медведчука Оксана Марченко.
Щомісяця на рахунки окупаційної організації надходили сотні тисяч рублів. Крім того, підконтрольна Шуфричу компанія, яка розраховувалася з Росгвардією, регулярно фінансувала бюджет росії податками та зборами.
«На підставі задокументованих фактів слідчі Служби безпеки і ДБР повідомили Нестору Шуфричу та його юристу про підозру за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України)», – зазначили у СБУ.
У ДБР повідомили, що наразі триває розслідування для встановлення всіх обставин злочинів для притягнення винних до відповідальності.
Поки казати про те, яку розвʼязку матиме ця справа важко. Адже поки тривають досудові дії, то і Шуфрич, по суті, невинний. Так, є у законодавства свої недосконалості. Але, спираючись на все, що відомо про цього політика, можна бути впевненими, що Шуфрич ще встигне побути під арештом і не за однією справою.
Сюр полягає в іншому: лише після арешту Шуфрича у справі про держзраду у вищих колах влади задумалися про його звільнення з ключових посад. Зокрема, лише у вересні 2023 року його зняли з посади голови комітету свободи слова. Типового ІПСОшника, якщо хто не зрозумів.
Тому питання виникають не тільки до Шуфрича і його свідомості (якщо така є). Що по свідомості у державного керівництва?
Авторка: Даша Шерстюк
