Як Міністерство оборони робить з медиків-добровольців нелегалів

19 червня 2018 року на засіданні парламентського Комітету з питань охорони здоров’я було озвучено, що у Збройних Силах України, задіяних в Операції об’єднаних сил (ООС), бракує більше 1000 медиків. Згідно з інформацією, забезпечення медичними працівниками цивільних закладів охорони здоров’я районів, що контролює Україна, складає на Донеччині – менше 70%, на Луганщині – менше 60%.

Причини цієї ситуації – зволікання з боку Міністерства оборони із легалізацією цивільного медичного та допоміжного персоналу, що відряджений для надання медичної допомоги в районах проведення ООС. Підставою для відрядження є наказ МОЗ № 814 від 27.04.2018 «Про організацію направлення медичних працівників, що добровільно виявили бажання надати медичну допомогу у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях».

Під час проведення антитерористичної операції медики-добровольці залучалися до надання медичної допомоги в районах проведення АТО під керівництвом проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». А з 2015 року вони почали працювати офіційно завдяки підписанню чотирьохстороннього Меморандуму про взаємодію між ПДМШ та Міністерством оборони, Генштабом та Міністерством охорони здоров’я України, керуючись наказами керівника антитерористичного центру при СБУ відповідно до ст.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Однак із початком операції об’єднаних сил відбулася фактична заміна у документах абревіатури АТО на ООС. Тож медичні працівники законно відряджені для роботи в АТО офіційно не залучені до проведення ООС та працюють у зоні збройного конфлікту напівлегально (а там, де військові частини дислокуються тимчасово – загалом нелегально), не мають жодних соціальних гарантій у разі поранення чи каліцтва.

Фактично Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», прийнятий 18.01.2018 року, - це і є підстава для залучення до ООС «працівників закладів охорони здоров’я» (про це йдеться у частині 1 статті 8 Закону). Відповідне рішення лише повинно бути прийняте Генеральним штабом Збройних Сил України. Після цього має бути розроблена процедура такого залучення та затверджена у Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України.

Проте, за словами керівника ПДМШ Геннадія Друзенко, «така процедура є офіційним оформленням та чіткою регламентацією стосунків ПДМШ із армією, а генштаб до такого не звик, для них волонтери наче махновці…».

У будь-якому разі подібна ситуація порушує право військовослужбовців Збройних Сил України та місцевого цивільного населення на належну медичну допомогу, гарантоване Конституцією України. Так само вона порушує і право медиків-добровольців на соціальний захист, також закріплене у Конституції.

Зважаючи на об’єктивну гостру потребу у медичних працівниках в районах проведення АТО та ООС, медики-добровольці від самого початку конфлікту фактично надавали та надають медичну допомогу на цій території, професіонально, самовіддано, рішуче і безкорисливо.

Для довідки: ПДМШ протягом вже 3,5 років збирає кращих медиків України, які добровільно лікують пацієнтів з обох боків лінії розмежування. Щомісяця у прифронтову зону направляються 30-40 спеціалістів із потрібними для військових та цивільних спеціалізаціями, від санітарів до професорів медицини. За час свого існування в зоні проведення АТО/ООС ПДМШ надав вчасну медичну допомогу більше ніж 40 000 пацієнтів, працюючи у близько 50 локаціях ОРДЛО – містах, селах, в польових умовах, та біля КПВВ на лінії розмежування.

Михайлина Дворецька

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.