Як працює моральна паніка

Як працює моральна паніка

19 Січня 2023 15:54

Давайте поговоримо про моральну паніку. Соціальний феномен, що полягає у поширенні масової істерії щодо чогось, що нібито загрожує суспільній моралі. Ми всі знаємо, що таке моральна паніка, в нашій політиці була Тимошенко.

- ГМО перетворить нас усіх на мутантів;

- Ринок землі означає що всю землю розкуплять іноземці і заженуть нас в колгоспи;

- Якщо нічого не зробити, геї скоро проникнуть в українські школи і навчать наших дітей гратися в сраку.

І тепер от, саме коли Росія знову повертається до терору, а розвідка анонсує спроби нових наступів, через що іще більше людей, можливо, будуть змушені покинути дім і шукати притулку де-інде, раптом починається розгін історій, котрі самими формулюваннями чітко визначають групу «російськомовні переселенці» як категорично винну в тому, що вони посеред війни активно РУСИФІКУЮТЬ НАШИХ ДІТЕЙ!!!11

Дійсно, виглядає так, ніби це абсолютно низова ідея, що саме зараз почала розходитись природно, а її пропагувальники виключно займаються інформуванням.

Моральна паніка має кілька ознак:

- Дрібка правди в основі. Переселенці справді часто російськомовні, і багато кому з них дійсно буває складно підтримувати розмову українською навіть у передбачених законом випадках. Це проблема і вона неіронічно потребує вирішення;

- Хтось, хто перебреше правду. Наприклад, Ніцой, Фаріон та ще кілька менш медійних авторок «сенсаційних дописів», що почали циркулювати буквально в останні кілька днів. Хто візьме конфлікт між двома малими хлопчиками, котрих тисячі на різних підставах, і перетворить його на Конфлікт, що Визначає Націю. У якій вже будуть не живі діти зі своїми, доволі базовими мотиваціями, а рафіновані алегорії Українського і Російського, і історія буде не про тупу бійку за питання, якого ніхто з причетних як слід не розуміє з огляду на вік, а про боротьбу Добра зі Злом. Майже можна подумати, що поки солдати воюють на передовій, ми з вами пиздимо і принижуємо російськомовних дітей десь у тилу - і це майже так само шляхетно.

- Хтось, кому не обламається іншувати спільноту. Хтось, хто візьме бійку між двома хлопчиками і почне ставити до неї питання: а що тоді ще зробити, казати україномовному, що він має не реагувати на мову ворога? (чесно: якщо ти не можеш пояснити щось настільки просте десятирічній дитині, то поки що не спіши заводити дітей). А що, коли відтепер так буде завжди? А ці російськомовні, а ці східняки, а ці понаїхавші. Ніхто вже не помічає, що обговорює свої цілком деперсоналізовані і затаєні образи, а не конкретний випадок, абсолютно не вартий такої уваги. Більше того, люди всерйоз починають говорити так, ніби нештатне вирішення конфліктів у дитсадку чи молодшій школі може слугувати лекалом для вирішення конфліктів на практиці. Піддавшись паніці, люди настільки легко і добровільно прощаються з власним інтелектом, що це лякає.

Дискутувати з такою позицією складно, бо в основі ж лежить зерном істини. Багато кому здається, що визнання правди тут ставить опонента у програшне становище. Звісно ставить, бо людина, що розпалює ненависть, за найменших ознак згоди побіжить кричати, що все, ти ж із нею погодився. Моральна паніка не терпить роздумів і нюансів, вона про швидкі рішення та ірраціональний страх іншого.

Цей інший завжди одночасно надзвичайно впливовий і загрозливий, він уже завтра зруйнує наше суспільство і все, в що ми віримо, якщо ми не дамо відсіч зараз! Але водночас інший - достатньо нечисленний чи слабкий, аби проти нього можна було безпечно згуртуватися. Особливо страшно це виглядає в умовах війни через загальну фрустрацію. Інший тут - це свій, домашній ворог, до якого ти можеш безпечно і без особливого ризику дотягнутися.

А ще потрібна медійність, аби паніка зачепила якомога більше людей. Добре коли її ініціює хтось із публікою Фаріон чи Ніцой. Зручно. Але не ними єдиними. Andriy Pavlenko, ти ведешся на цю провокацію як хтивий підліток на цицьки, чим її взайве підігріваєш. Я чекав від тебе більшого. І купа-купа тонкосльозих історій за останні дні, яким ви чомусь вірите, і які радо поширюєте, хоч єдине, що роблять ваші історії - викликають у вас гнів, обурення і ненависть, які з безпосередніх учасників переходять на цілу їх соціальну групу. Вони нівелюють роботу тисяч реальних людей, котрі роками докладали реальних зусиль для мовної реінтеграції України.

Хтось точно запитає, чому б це просто не ігнорувати, якщо я розумію, що своєю неадекватною брехнею окремі люди просто виставляють на посміховище себе. Але, по-перше, я бачу, скільки моїх знайомих купились на це посміховище і побігли улюлюкати на питання, про яке вони вчора практично нічого не знали; по-друге, якщо ви зняли штани і насрали посеред супермаркету - неважливо, наскільки ви себе виставили на посміховище. Комусь доведеться за вами прибирати. Своєю діяльністю ви успішно відволікаєте роботу і ресурси, які значно ліпше було б застосувати десь-інде.

Якщо ж вам дуже сильно болить за Україну і хочеться сказати своє «але ж» на безумовний захист української справи проти клятих людей, які досі не перейшли на українську: не треба, будь ласка. Росія перетворила свою мову на зброю і використовує мову, щоб затаврувати величезну частку населення України своїми співучасниками в очах іншої половини. Починаючи будь-яку дискусію на тему відповідальности самих українців, ви дуже ефективно допомагаєте Росії поглиблювати суспільний розкол.

Абсолютно все, що ви зараз можете сказати на тему своїх історичних претензій до російської, не піде нам на користь. Просто повірте. Не піде. Найефективніший внесок з вашого боку в час загального розгону ненависті - це повірити, що є люди, котрі свідомі проблеми значно ліпше за вас. Українська мова витримала триста років репресій. Повірте, вона не зникне від того, що ви не напишете в інтернеті історію про злих переселенців-українофобів, яку побачили у своєї тітки як перерпублікацію з непозначеної сторінки. Для решти потреб є закон про мову, котрий дає вам цілком достатній набір підстав для звернення в поліцію у випадку зумисного порушення прав.

Благаю, попустіться. Не «раціонально обдумайте ситуацію і повертайтесь», а саме попустіться з цією темою. Бодай на деякий час. Спасибі Арестовичу, що останньою заявою відвернув основний градус суспільної ненависти на себе, але проблема не зникла, бо вже ось десятий місяць спалахує чимраз яскравіше.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.