Тісне енергетичне співробітництво між Росією і Туреччиною дає свої плоди. Будівництво морської частини газопроводу по дну Чорного моря «Турецький потік» було офіційно завершене 19 листопада. З цієї нагоди президенти двох країн Володимир Путін та Реджеп Тайїп Ердоган взяли участь у церемонії закладки останньої труби у воду по відеоконференції в Стамбулі.
«Турецький потік» не настільки потужна газотранспортна нитка, як «Північний потік-2», що також реалізує російський «Газпром». Але об'єднує ці два трубопроводи одна важлива стратегічна задача Кремля – побудувати магістралі для транспортування блакитного палива з РФ до Європи в обхід ГТС України. Розповідаємо все про «Турецький потік» та його ризики для нашої країни.
Проект «Турецький потік» у цифрах
Будівництво «Турецького потоку» стартувало в кінці 2016 року, коли Москва та Анкара підписали міжурядову угоду. Проект передбачає укладання двох ниток труб по дну Чорного моря, кожна потужністю 15,8 млрд куб. м. газу на рік і довжиною по 900 км.
Один трубопровід послужить доставкою палива до самої Туреччини, другий призначений для країн Центрально-Південної Європи, переважно Італії. По якій траєкторії наземного шляху газопроводу піде паливо і на яких умовах поки не відомо. Але розглядаються два варіанти: через Болгарію і Сербію, або через Грецію та Італію.
Завершення першої нитки йде із запізненням – її планували закінчити навесні 2018 року. В даний момент фіналізували будівництво тільки підводної ділянки першої магістралі.
Для запуску цієї нитки ще необхідно добудувати біля кордонів Туреччини приймаючу компресорну станцію і власне наземну частину. Друга магістраль повинна бути завершена у кінці 2019 року. Вартість всього проекту оцінюють у 6 млрд доларів США.
Плани Путіна обійти Україну
На церемонії в Стамбулі Володимир Путін пафосно назвав Туреччину «серйозним європейським хабом» та подякував лідеру країни за успішне закінчення морської частини проекту:
Путін натякнув, що газопровід не є важелем політичного тиску:
На ділі все виглядає інакше. Для Кремля «Турецький потік», так само як і інший великомасштабний проект «Північний потік-2» - спосіб доставок газу в Європу фактично в обхід транзитної системи України. Що відкрито підтверджував глава російського газового монополіста «Газпром» Олексій Міллер:
На поточний момент через Україну в ЄС проходить 93 млрд кубометрів блакитного палива. Скорочення поставок на 85-90% в рік буде означати колапс для української ГТС і втрату близько 2-3% річного ВВП.
Ризики «Турецького потоку»: значення для України
Глава держкомпанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв вважає «Турецький потік» загрозою для України:
Україна втратить великі обсяги транзиту газу після відкриття «Турецького потоку». Таку думку висловив глава експертної Ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський. Порядку 12-13 млрд кубометрів транзиту палива на рік, що в доларовому еквіваленті дорівнює втраті 500 тисяч доларів США.
Німецький експерт в галузі енергетики Роланд Гетц висловив думку, що якщо обсяги все ж скоротяться, в інтересах «Газпрому» - продовження поставок через українську територію:
Як нівелювати ризики «Турецького потоку»
Андрій Коболєв вважає, що Україна може вплинути на реалізацію цього газопроводу:
Експерт Уніговський також вважає, що Україна може зупинити прокладку другої нитки проекту:
Таким європейським партнером може бути італійська компанія. Адже саме на цей ринок буде спрямований основний тік газу за проектом «Турецького потоку» - практично 16 млрд кубометрів на рік. В даний момент через українську транзитну систему Рим отримує 23 млрд кубів. Тому залучення італійської компанії в управління ГТС України може кардинально змінити ситуацію на користь Києва:
Нам залишається тільки відслідковувати, наскільки активно Україна реалізує цю стратегію, адже часу на роздуми і політичні дискусії вже не залишається.