Електоральне поле визначатиме три ключових фактори. Про це зазначив у своєму коментарі УНІАН.
Першим, звісно, є результат війни і емоційно-психологічний стан суспільства після її завершення. Наразі це складно прогнозувати, адже барометр очікувань коливається від повного розпаду та громадянської війни в РФ і завершується замороженням війни, неспроможністю відвоювати Крим та болісним компромісом із Путіним.
В такому разі, претендентів на роль «внутрішнього ворога» буде досить багато і, переважно, це будуть і старі політики, і ті, хто вже зараз розгортає інформаційну активність, розраховуючи її перетворити на політичну.
Наразі суттєво помітні декілька типів електоральних розмежувань: «цивільні – військові», «активні волонтери – пасивні статисти війни», «ті, хто виїхав під час війни закордон – і ті, хто залишився в Україні» тощо.
Другий фактор – це тип виборчої системи при обранні Верховної Ради і ідея проведення виборів і Президента і Ради одночасно.
Незважаючи на той факт, що на нині на виборах до парламенту передбачена складана пропорційна виборча система з відкритими списками у виборчих регіонах, в кулуарах йдуть розмови про те, щоб залишити попередню систему – змішану, яка передбачає одномандатні округи.
Виборча система буде поставлена в залежність від рейтингу влади. Окремо постає питання про мораторій щодо виборів на деокупованих територіях, оскільки, зрозуміло, що потрібен буде час на реінтеграцію населення цих анклавів.
Третій фактор – кардинальна зміна медіаспоживання громадян, що сталась під час війни. Замість звичного у довоєнні часи при визначенні електоральних переваг домінування телебачення, на наступних виборах будуть переважати соціальні мережі та інтернет-комунікація.
Підтверджую, що у кабінетах влади обговорюється організація інтернет-голосування. Особливо критичним є питання голосування біженців – громадян України, що перебувають закордоном і швидко не повернуться після умовного завершення війни та внутрішньо переміщених осіб Для перших тієї кількості виборчих дільниць закордоном, яка є зараз при посольствах та консульствах, може просто не вистачити.
Стосовно електоральних учасників повоєнного виборчого сезону, поки говорити вкрай важко. Умовно можна поділити на два типи – «старі політики» та «нові обличчя».
До суб’єктних «старих», спроможних розраховувати на скромні відсотки, віднесемо лише «Слугу народу», «Європейську солідарність» та можливо «Удар» Кличка і «Свобода» Тягнибока. У повне небуття ризикують піти «Батьківщина» Ю.Тимошенко, «Українська стратегія Гройсмана», «Сила і честь» Смешка, Радикальна партія О.Ляшка.
Пропрезидентська «Слуга народу» може залишитись на плаву, але в пошматованому форматі. Ця партія може розраховувати на голоси лише у випадку підтримки з боку Зеленського та використання його авторитету та популярності.
Окремим брендом, щоб вийти з тіні Президента, вона так і не стала. Тому і обговорюється думка про формування нового «Блоку Зеленського» як електорального лідера.
Рейтинг «ЄС» Порошенко суттєво просів, втративши в деяких регіонах навіть ядерний електорат, однак наявність інформаційного та фінансового ресурсу колишнього Президента дозволяє його політичній силі мати певну «подушку безпеки» на межі виборчого бар’єру.
У цьому році свою передвиборчу стратегію почав вибудовувати Кличко. Поїздка в США на «оглядини», піар в якості «захисника» місцевого самоврядування, що іноді завершується курйозними випадками (згадати лише, як Кличко підтримав мера Одеса Труханова під час його взяття під варту) стали подразниками для Офісу Президента.
Великим ударом по електоральним амбіціям Кличка стане ситуація із укриттями в Києві та загибеллю киян, які їх шукали під час балістичного обстрілу.
Претендентів на «нові обличчя» також багато. Передусім, електоральне поле екс-ОПЗЖ вимагає нових кумирів. Це той випадок, коли ще може рейнкарнуватись зірка «Розумної політики» Д.Разумкова, а може і не засвітись.
На поле екс-ОПЗЖ буде претендувати новий партійний проект О.Арестовича, якому потрібно буде лише правильно капіталізувати інформаційну активність у політичну і не наробити помилок, які у свій час зробили публічні коментатори у своєму позиціонуванні.
Певні амбіції на власне «плавання» має О.Гончаренко, який розбудовує мережу громадських приймалень і намагається «завіруситися» в інфопросторі.
Авторитет мають зараз військові та волонтери, тому логічно припускати, що з’являться проекти, що спробують його відформатувати у партійні бренди. Базовим сценарієм умовної «партії військових» може стати політична сила «Азов», навколо якого створений куль геройства та воєнної звитяги. Паралельно говорять про злет альтернативної партії військових – «Мрії».
Очевидно, певний шанс з’являється у партії Притули «24 серпня», яка може бути розкручена як «партія волонтерів» з кооптацією медійних військових.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело:Facebook.
