Однією з прерогатив президентської влади в Україні є представництво країни на міжнародному рівні. Вважається, що перші закордонні візити глави держави – це характеристика зовнішньополітичних пріоритетів нової адміністрації.
За практично 3 місяці свого президентства Володимир Зеленський відвідав кілька країн з офіційними візитами, включаючи штаб-квартиру Європейського Союзу у Брюсселі. За даними Державного управління справами, на ці поїздки з держбюджету пішло вже понад 5 млн гривень. Про результативність закордонної діяльності нової влади розповідаємо докладно.
Перший закордонний візит до Брюсселя
Практичним результатом цих зустрічей стала активізація секторального співробітництва: поглиблення взаємодії з НАТО, у просуванні реформ, активізація зусиль щодо врегулювання на Донбасі, гуманітарне та інфраструктурне відновлення регіону.
Україна підтвердила взяті на себе зобов'язання перед міжнародними партнерами. Зокрема, це прийняття законів про протидію відмиванню грошей, про авторизованих економічних операторів, реалізація закону про ринок електроенергії, реформи митної та податкової служб. Що вже частково впроваджується.
Головні підсумки Брюссельських зустрічей – це взаємне зближення України, Європи і НАТО, підтримка українських реформ і сприяння зміцненню обороноздатності країни. Також – подальша консолідація солідарності з Україною в питаннях протидії російській агресії і майбутнім загрозам у плані безпеки.
Поїздки до Парижу і Берліну: наслідуючи Порошенка
Слідом за Брюсселем Володимир Зеленський відвідав головних європейських партнерів України – Францію і Німеччину. Тональність цих зустрічей – взаємна підтримка між країнами та розвиток відносин, загальні публічні позиції з питань безпеки, ситуації на Донбасі і сприяння у встановленні миру в Україні.
У прикладному сенсі Зеленський активізував роботу Нормандського формату, за участю Берліна, Парижа, Києва та Москви. Перші кроки для обговорення на майбутній зустрічі президентів трьох країн і канцлера Німеччини Україна виконала, пішовши на відведення військ і роззброєння станиці Луганської.
У Парижі Зеленський провів зустрічі із французьким бізнесом та пообіцяв сприяти виходу місцевих компаній на українські ринки автопрому, FMCG і рітейлу, логістики і транспорту.
На переговорах з Меркель в Берліні Зеленський заручився підтримкою з боку Німеччини у продовженні антиросійських санкцій до моменту деокупації Донбасу і повернення Криму під український суверенітет.
Зацікавленість Німеччини щодо запуску «Північного потоку-2» не буде реалізована за рахунок газотранспортних інтересів України, пообіцяла канцлер.
Як би не прагнув Володимир Зеленський дистанціюватися від принципів роботи свого попередника, перші візити до європейських лідерів, загальні заяви і позиції – продовження зовнішньої політики Петра Порошенка.
Зворотний бік «перемог» на зовнішньому фронті: повернення РФ до Ради Європи і ситуація на Донбасі
Російську Федерацію повернули до складу Ради Європи у червні 2019 року. Повноваження Росії були урізані за анексію Криму і війну на Донбасі в 2014. З 2016 Кремль призупинив своє членство, а з 2017 року перестав платити членські внески, яких на початок 2019 набігло 70 млн євро.
У поточному році питання повернення або остаточного виключення встало гостро. Як написали західні ЗМІ, повернення Росії лягло плямою на репутації цієї європейської інституції. До слова, серед країн, які підтримали повернення, були і Франція, і Німеччина.
Деякі експерти вбачали в цьому процесі можливий торг у питаннях звільнення військовополонених моряків або просування врегулювання на Донбасі. Однак через кілька місяців можна зробити висновок про те, що Україна замість цього рішення не отримала нічого. ПАРЄ зрадила власні принципи, віддавши перевагу щедрим внескам країни-агресора.
Можливо, особиста участь або неучасть президента Зеленського не вплинула б на позитивне рішення про повернення РФ. Однак це сталося в період його каденції і це очевидний провал української дипломатії та усієї зовнішньої політики нової адміністрації. І владі на чолі з президентом доведеться жити і діяти вже в нових умовах, коли агресора повертають у європейське співтовариство, без будь-яких санкцій з боку Асамблеї.
Україна на знак протесту припинила роботу в ПАРЄ. Однак уже з обранням нового парламенту, восени цього року, очікується повернення української делегації депутатів до роботи в цій інституції.
Ситуація навколо ПАРЄ небезпечна тим, що може викликати ланцюгову реакцію на бажання знімати обмеження з Росії. Евроспектиків та популістів серед європейських країн все більше, а лідери, які відстоюють єдність Європи, поступово відходять, як у випадку з Ангелою Меркель.
Багато проросійськи орієнтованих політиків в ЄС шукають будь-який привід для зняття санкцій з Кремля. В силу економічних або політичних причин. І повернення РФ в ПАРЄ може бути прецедентом, або орієнтиром до дії.
«Перемир'я», в якому гинуть українці
Чергове перемир'я, досягнуте 17 липня на засіданні ТКГ в Мінську, обнадіювало припиненням вогню і початком врегулювання. Обмін полонених, анонсований за підсумками засідання, передбачав юридичну підготовку для здійснення цього процесу. Однак через три тижні будь-якої інформації про початок процедури не відомо.
Всупереч підписанню повного перемир'я з 21 липня від атак проросійських терористів загинуло вже 8 військовослужбовців України. Режим припинення вогню періодично порушується і сепаратисти застосовують заборонену Мінськими угодами зброю.
Немає просування і щодо будівництва пішохідного моста в Станиці Луганській, який повинен з'єднати окуповану частину регіону і територію, підконтрольну Україні. Про що сторони також домовлялися в якості перших кроків до врегулювання.
Як стало відомо 13 серпня, Зеленський своїм указом звільнив представника в політичній підгрупі ТКГ від України Романа Безсмертного. Якого призначив на цю посаду трохи більше місяця тому. Причиною звільнення називають критичні висловлювання дипломата про президента і його «політику умиротворення» на адресу агресора.
Можливо, з точки зору монолітності команди, що представляє владу, критична позиція Безсмертного – не кращий спосіб демонстрації лояльності, проте в його зауваженнях є багато раціональних зерен, до яких варто було б прислухатися.
Про суперечливі підсумки візиту президента в Канаду, а також досягнення на переговорах у Туреччині – наша наступна частина матеріалу.
