Існують три етапи війни, коли Україна була найбільш близька не просто до миру, а до перемоги над агресором.
На жаль, всі ці три моменти не були повноцінно використані.
Перший раз ми були близькі до перемоги восени 2022-го, під час Харківського контрнаступу. Ми звільнили всю Харківщину та вийшли напряму до кордонів Бєлгородської області. Росія цього не очікувала. Вона не відступала, вона просто втікала. Ми в 2022 році могли спокійно дійти до Бєлгорода і Воронежа, захопити їх і завершити війну. Але, на моє глибоке переконання, нам не дали цього зробити партнери, перелякавшись перспективи можливої ядерної війни. Але ми могли це зробити, це був найбільш ключовий момент.
Другий момент — зі слів генерала Залужного, якби при літньому контрнаступі-2023 вдалося б зробити все дещо інакше, то це був би другий шанс. Тоді ми могли нехай не відвоювати все, але вийти на виконання поставлених задач і почати торгуватися з РФ. Адже Москва торгується лише тоді, коли їй складно.
А третій момент — це Курська операція. Ось тоді треба було максимально активізувати дипломатію та переговорну лінію. Відступаючи з-під Курську, при правильному позиціонуванні ми би могли торгуватися за Запоріжжя, хоча би за ЗАЕС.
Втім, позиція під час Курської операції вже була слабкішою за перші дві. Сьогодні ж необхідно завершувати війну по лінії зіткнення. Це найбільш реалістичний сценарій.
Денис Ярославський
