В україно-угорських відносинах відбувається нова фаза загострення. 4 жовтня сторони обмінялися нотами про висилку дипломатичних представників. Інцидент став наслідком оприлюдненого відео, де жителям Закарпаття і громадянам України у консульстві Угорщини в Берегові видавали угорські паспорти.
Київ має право вважати такі дії угорців недружніми. Як і має право реагувати. Саме тому український МЗС анонсував видворення консула Угорщини в Берегові, оголосивши його персоною нон-грата.
Вся історія нагадує нехитрий психологічний прийом «сам дурень». З тією лише різницею, що Україна не порушувала міжнародного права і угорського законодавства. На відміну від свого західного сусіда.
Чи є вихід із патової ситуації, які загрози західного сепаратизму для України і як втихомирити назріваючий конфлікт з Угорщиною – аналізуємо у спецтемі.
Що відбувається на Закарпатті: позиції сторін
Наприкінці вересня ЗМІ оприлюднили відео, де під оплески, шампанське і загальне тріумфування громадянам України в закарпатському Берегові видавали угорські паспорти. Все, що відбувалося, супроводжувалося присягою новій батьківщині у приміщенні угорського консульства.
Пікантності відео надав уривок, де співробітники диппредставництва пояснюють тим, хто отримав паспорти, як вести себе з українськими митниками і обходити українські закони. Справжність відео підтвердили в СБУ, а Генпрокурор Юрій Луценко оголосив про відкриття кримінальних проваджень за фактом розслідування інциденту в Берегово.
Україна назвала дії Угорщини недружніми і запросила офіційних роз'яснень. Яких не надійшло. Замість цього глава угорського МЗС Петер Сійярто продекламував вже традиційну промову про блокування європерспектив Києва:
«Угорщина постійно стежить за розвитком подій, і, можливо, в майбутньому будуть потрібні подальші заходи щодо уповільнення європейської інтеграції України»
глава МЗС УгорщиниПідсумком нерозуміння сторін став обмін нотами про видворення дипломатів 4 жовтня. Київ розглядає діяльність угорського консула як несумісну з його статусом, посилаючись на положення Віденської конвенції:
У той же день Будапешт направив ноту в український МЗС з вимогою покинути територію країни для українського консула. Глава зовнішньополітичного відомства України Павло Клімкін вважає позицію Угорщини неадекватною.
«Ми не порушуємо міжнародного права, угорських законів, і взагалі діємо як годиться дипломатам. А нашого дипломата влаштуємо в представництво МЗС в Ужгороді, їм там точно потрібне посилення»
глава МЗС України За словами Клімкіна, Київ має намір активізувати політику українізації закарпатського регіону, щоб місцеві жителі відчували «більше України»:
«Одне ми будемо проводити дуже послідовно – буде більше України. Щороку більше України саме там. І ми цього обов'язково досягнемо»
глава МЗС України Позиція Києва законна і зрозуміла. Чого не скажеш про українську владу на місцях. Коли відео з церемонією присяги вийшло в ефір, ситуацію прокоментував заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Ярослав Галас:
«Приблизно 100 тис. жителів Закарпаття, які є громадянами України, отримали паралельно угорське громадянство. Ці люди отримують громадянство, щоб мати можливість легально працювати в країнах Євросоюзу. Основна їх маса – 90% - повертаються додому на Закарпаття та вкладають зароблені в ЄС гроші тут. Дехто бачить в цьому мало не підготовку до окупації Угорщиною України. Але це не реально. Угорщина – не Росія»
Якщо це не чиновницьке потурання до відкритого порушення законів України, то що тоді? Складно уявити собі ситуацію, в якій європейські країни видавали б свої паспорти громадянам сусідів, якщо це прямо порушує закони цих країн. А комічні виправдання про те, що закарпатці отримують документи іншої держави протягом останніх 10 років, це як мінімум визнавати свою неспроможність і повне політичне безсилля.
Висновок з цієї ситуації банально простий і все зводиться до рівняння: Україна попускає, Угорщина користується. Хто постраждає більше – відповісти не складно.
Які шанси на деескалацію
Схоже, що україно-угорський конфлікт ще не досяг свого апогею і у історії з дипломатами буде продовження в дусі взаємних висилок і скорочення представництв до критичного мінімуму. Ймовірно і те, що після цього буде хід у зворотний бік – відновлення дипломатичних відносин, так як зведення до нуля – це шлях в нікуди. І хочеться вірити, що обидві країни це розуміють.
Знизити напругу можливо, але для цього необхідно шукати нетривіальні шляхи.
«Оскільки ми живемо у складний час застосування різних гібридних методів, нам слід шукати не тупі дзеркальні форми і відповідні дії – адже так ми можемо і програти. Нам потрібні непрямі шляхи вирішення проблеми ... Не дивлячись на те, що з Угорщиною у нас не сильно розвинені торгові відносини, в України є можливість дуже істотно вплинути на економіку цієї держави»
заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осібБез конкретики ця опція не видається перспективною. Якщо ж спиратися на поточні цифри, то обороти зовнішньої торгівлі між країнами не перевищують і 3%. Тому економічна вигода від деескалації, про яку говорить Тука, поки не зрозуміла.
Експерт Микола Капітоненко вважає, що оскільки економічних важелів впливу не досить через слабо розвинуту торгівлю, вирішення можливе у політичній площині:
«Формула успішного вирішення повинна спиратися на політичну складову. Одним із шляхів може стати створення більш широкого регіонального контексту. Якщо усвідомити, що і Україна, і Угорщина – частини одного регіону, згода і співпраця в якому може розширити можливості обох країн, то градус конфлікту можна буде тримати під контролем»
У цьому ланцюжку продуктивним для діалогу міг би стати пошук спільних програм розвитку, вважає експерт:
«Сторони могли б пошукати можливості спільних проектів в значущих для обох сферах: енергетиці, регіональній безпеці, екології, боротьби з транснаціональними загрозами. Якщо це дасть можливість елітам заробляти більше політичних балів, ніж це виходить за допомогою взаємних нападок, то з'явиться шанс звернути з найбільш ймовірного шляху «зіткнення ідентичностей»
Які загрози угорського сепаратизму
Експерти припускають, що реальних передумов до сепаратизму, про що можна почути від деяких українських політиків, немає. Угорці грають на внутрішній ринок і для свого виборця. Йти на відкриту конфронтацію реальних можливостей у Будапешта немає, на думку експерта Віктора Трегубова:
«Для військових загроз сусідам потрібна армія. Її у Угорщині ... Ну, не те, щоб зовсім немає. Офіційно – 22 тисячі осіб, включаючи цивільних службовців. І 30 танків ... На практиці Угорщина, покладаючись на парасольку безпеки НАТО, економила на підтримці боєготовності армії. Чого варта армія, на якій економлять, ми добре знаємо на власному досвіді. Як результат, у Угорщини просто немає збройних сил, достатніх навіть для локального самостійного вторгнення в Україну. Їх стеля – змусити Україну на всякий випадок тримати 128-у бригаду у пункті постійної дислокації»
Що стосується НАТО і ЄС, то обидві ці інституції підтримують українську сторону в конфлікті з Угорщиною. Підтримують політично. НАТО відкрито закликає Будапешт перестати шантажувати Київ євроатлантичними перспективами. А ЄС згадує про санкції проти Угорщини.
На практиці ж санкції – мало реальні, на думку аналітиків. А відносини України з НАТО впираються не стільки в опір угорців, скільки у неготовність Києва до вступу в Альянс. До того ж, розраховувати на підтримку своїх позицій на міжнародному рівні одним тільки санкційним тиском на сусідів, це не далекоглядно. Необхідні конструктивні пропозиції. Відносно Угорщини нашим політикам такі ще варто розглянути, будь це економіка, проектне співробітництво або політичні дивіденди від вигоди деескалації.
