Росія залишається найбільшим експортером та імпортером України. На це не вплинули навіть чотири роки війни. Експерти вважають, що тенденція висхідна. Про дані Держстату України, бізнес президента Порошенка та активи українських політиків в Криму ми писали в першій частині нашого матеріалу.
У другій продовжуємо аналіз ситуації вже з іншими дійовими особами.
Активи «Конті» ростуть
Фото: dddmarket.ruКонкурент Roshen виробник «Конті» Бориса Колесникова вирішив придбати кондитерську фабрику «Червона зоря» в місті Іванові, РФ. Про це стало відомо 30 жовтня через оточення учасників угоди. Продавець – брати Дмитро та Олексій Ананьєви, пов'язані з «Промсвязькапітал». Генеральний директор фабрики Павло Афанасьєв на питання про покупку відповів ухильно:
«Йдуть переговори про виробництво продукції «Конті» за контрактом на вільних потужностях «Червоної зорі»»
В українського виробника вже є кілька компаній в Росії - «Конті-Рус» та кондитерський комбінат у Курській області, куди підприємство вкладає кошти та відкриває нові лінії виробництва. Як повідомляє преса, в 2015 році в курські потужності було вкладено 1 млрд рублів.
Алкоголь та історія з «ППБ»
Фото: tsn.uaДеякі блогери в LiveJournal пишуть, що Україна торгує з агресором і алкоголем:
«Наприклад, алкогольний холдинг Global Spirits розливає горілку на ЛГЗ «Російський Північ» у Вологодській області, а в минулому році (2016 - прим.авт.), за даними ЗМІ, компанія купила також завод «Росток К» у Підмосков'ї. «Баядера Груп» в 2015 році купила «Великоустюгський ЛГЗ», а Nemiroff у Росії працює на умовах ботлінгу»
Що стосується Global Spirits (ТМ «Хортиця»), співвласник групи Євген Черняк інформацію про покупку заводу у Підмосков'ї заперечує.
«Перша приватна броварня» Романа Мацоли, члена фракції БПП, активно працює для російського споживача, стверджують ЗМІ. Брат та бізнес-компаньйон Романа Андрій вважає ринок РФ перспективним, на відміну від українського, який в даний момент стагнує. Його слова наводить «Антикор»:
«У Росії люди все частіше зупиняють свій вибір на якісному пиві, віддаючи йому перевагу перед міцними алкогольними напоями. Це показник гарного рівня життя та відмови від пияцтва. В Україні ситуація зворотна. Населення перебуває в пригніченому стані, купівельна спроможність падає, і все більше число людей заливають проблеми гіркою. Багатьом не до пива і це цілком зрозуміло. Якісне пиво – звеселяючий, добрий напій, його не п'ють з горя. Упевнений, з часом все повернеться на круги своя і пиво «Першої приватної броварні» буде радувати українців з новою силою, але поки що я та мій бізнес-партнер Андрій Кобзон змушені зробити ставку на російський ринок»
Акціонером «ППБ» є міжнародна група Oasis CIS, в структуру якої входить і «Московська пивоварна компанія», сказано на сайті групи. Також є інформація, що український пивний виробник торгує в Криму і на територіях ОРДЛО. Є в мережі і зворотні відомості про те, що «ППБ» відкликала ліцензію на виробництво пива в Росії через ліцензійні порушення. Цитує того ж Андрія Мацолу Realist.info в квітні 2017 року:
«Раніше наше пиво вироблялося по ліцензії в Росії. Договір був підписаний в 2012 році, але ми достроково розірвали цю угоду через порушення ліцензіатом правил територіальності продажів. Він продавав пиво в Криму, а це – територія України»
Проблемний «Мілкіленд» та успішна «Тульчинка»
[caption id="attachment_44281" align="aligncenter" width="407"]
Фото: milkiland.nlКонцерн «Мілкіленд» - найбільший в Україні та Росії виробник сиро-молочної продукції. У РФ компанії належить проблемний «Останкінський молокомбінат», який українські власники планували продати і довести до банкрутства, але в серпні 2017 року одержали згоду на реструктуризацію боргу перед кредиторами. Молочна продукція в Росії виходить під торговою маркою «Останкінська». На офіційному сайті компанії сказано:
«Наш міжнародний бренд «Добряна» популярний серед покупців сирів і молочної продукції в Україні, Росії та інших країнах СНД. Свіжа молочна продукція під брендом «Останкінське 1955» відноситься до традиційних переваг жителів Москви, а в Польщі добре відомі молочні продукти під торговою маркою «Ostrowia»»
Ще один відомий молочний бренд «Тульчинка» великого власника аграрних активів в Україні Станіслава Войтовича відкрито продає продукцію в РФ. ТМ «Тульчінка.Ру» - аналог українського бренду. На офіційному сайті компанії сказано про історію торговельної марки, Тульчинський маслоробний завод у Вінницькій області, яка йде в 1927 року. В даний момент компанія виробляє молочку на заводі в Білгородській області та має широку дилерську мережу по всій Росії:
«Дилерська мережа з продажу масложирової продукції заводу активно розвивається і сьогодні продукція під торговою маркою «Тульчинка» широко представлена в регіонах Росії»
Шахти Ахметова
[caption id="attachment_44260" align="aligncenter" width="401"]
Фото: coal-guru.comСеред компаній, що відкрито підтримують активні ділові зв'язки з РФ, називають структури Рената Ахметова. Зокрема, ДТЕК. Як відомо, після економічної блокади окупованих територій Донбасу Україна почала шукати альтернативні джерела антрациту для роботи електростанцій. Вихід запропонували менеджери ДТЕК, пишуть «Економічні вісті»:
«Найбільший в Україні енергохолдинг ДТЕК Рината Ахметова завозить вугілля з Росії, купуючи його у власній компанії «Шахтоуправління Обухівське». Слідом за ДТЕК імпортом антрациту з Росії зайнялася компанія Донбасенерго, яку ЗМІ пов'язують з Ігорем Гуменюком та Олександром Януковичем»
Інше джерело «Бізнес Цензор» пише про те, що Україна на 90% залежить від поставок антрациту з Росії, а українські підприємства змушені закуповувати вугілля у агресора:
«За даними митної статистики, 90% антрациту за шість місяців 2017 року був імпортовано з Росії. Решта 10% з ПАР імпортувала «ДТЕК Дніпроенерго» Ахметова. В цілому підприємства корпорації ДТЕК, яка контролює 70% теплової енергетики в країні, імпортували з початку року 400 тис. тонн антрациту. З цього обсягу тільки 120 тис. тонн було закуплено в ПАР і розмитнено в Україні у травні 2017 року»
Металургійна група компаній Ахметова «Метінвест» також закуповує вугілля цієї марки в Росії на власних шахтах. Серед інших компаній-імпортерів вугілля з Росії ЗМІ називають Слов'янську ТЕС, що входить в «Донбасенерго», «Євро-реконструкцію», яка експлуатує Дарницьку ТЕЦ в Києві, «Сумитеплоенерго» (Сумська ТЕЦ), «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Подільський цемент», який входить до міжнародної групи CRH, компанію «Український графіт» та інші. Газові марки вугілля (450 тис тонн) та коксівне вугілля (3,4 млн тонн) Україна також імпортує з РФ.
***
Причини відновлення ділових зв'язків з Росією криються не тільки в бажанні олігархів та корупціонерів набити кишені. Не без цього. Справа і в економіці нашої країни. Жодними політичними гаслами або погрозами не можна оминути того факту, що заробляти хочуть всі. Не кажучи вже про об'єктивні причини вимушеної торгівлі з РФ. Економіка – поняття еластичне, рубати кінці – варіант згубний.
Переорієнтація на інші ринки Україні необхідна. Це незаперечно і цим потрібно займатися – державі та бізнесу спільно. І не тільки через те, що Росія є країною-агресором. Для будь-якого бізнесу зрозуміло, що якщо основне джерело доходу зациклене на одному-двох клієнтах, в разі будь-якого несприятливого форс-мажору такій компанії загрожує крах. Що говорити про цілу економіку, коли галузі десятиліттями орієнтувалися на певні ринки збуту. Піти неможливо.
З іншого боку, суперечливість багатьох відомостей про українські торгові зв'язки з Росією говорить лише про те, що відбувається ця співпраця непрозоро і в обхід багатьох прямих заборон. Компанії хочуть працювати і заробляти на експорті, при цьому не втрачати на репутації та іміджі всередині України, за принципом «гроші не пахнуть». Перевірити інформацію, як і отримати підтвердження або спростування, неможливо в більшості випадків «темних справ». Найчастіше такі запити ігноруються. У мережі спливає тільки те, що дійшло з кулуарів, під грифом «по секрету». А це, як відомо, бізнес за принципом айсберга.
Марія Гелюх
