З 12 по 16 лютого Україну з офіційним візитом відвідала місія Міжнародного Валютного Фонду. Мета – контроль виконання поточних домовленостей та обговорення найближчих реформ. На камеру влада запевняє, що у відносинах з Фондом повний порядок і розуміння, як і з просуванням курсу реформування країни. На ділі – все складніше. З огляду на питання про виділення п'ятого траншу, на який Київ розраховував ще минулої осені. Отримання цих коштів переноситься у більш примарне і невизначене майбутнє.
Заяви про перенесення траншу на січень-лютий 2018, що звучали на початку цього року, виявилися також політичними. Ключові вимоги для отримання грошей Україна не виконала і навіть не збиралася. У МВФ розчаровані, але продовжують працювати з Києвом за поточною програмою. Заява глави МВФ Крістін Лагард:
«МВФ готовий продовжувати підтримувати Україну разом з іншими міжнародними партнерами в її зусиллях щодо реформування»
З чим приїхав МВФ
Візит головних фінансових партнерів України експерти називають технічним. Він плановий і переслідує мету поточного контролю виконання домовленостей. Іншими словами – дотримання протоколу співробітництва: щоквартальні зустрічі з ключовими фінансовими відомствами країни. Принципово нових або важливих рішень прийнято не було, інакше зробили б заяву для преси.
У міністерстві фінансів України від детальних подробиць переговорів утрималися. Коротко повідомили, що обговорили з Фондом виконання Україною вимог за поточним «Механізмом розширеного фінансування», а також – реформування ДФС та перехід на корпоративне управління в державних банках.
Міністр фінансів Данилюк наголосив на важливості візиту:
«Для нас цей візит групи експертів МВФ є особливо важливим. Адже зараз саме той час, коли ми можемо використовувати можливість, щоб Україна могла просунутися далі у співпраці з Фондом і успішно виконати свої зобов'язання згідно з програмою»
Київ показує візит Фонду, як бажання продовжувати підтримувати Україну, незважаючи на свідомі затримки у виконанні ключових маяків, зафіксованих для реалізації ще до середини 2017 року.
МВФ приїхав оцінити статус-кво реалізації своїх вимог з боку України, вказуючи на відсутність прогресу у просуванні реформ. В офіційному повідомленні Фонду сказано:
«Зараз важливо, щоб влада України забезпечила невідкладний розгляд законопроекту про Антикорупційний суді згідно з парламентськими процедурами. При розгляді в парламенті повинні бути враховані поправки, необхідні для приведення остаточного тексту закону у повну відповідність до передбачених програмою зобов'язань країни і рекомендацій Венеціанської комісії Ради Європи»
Зроблено акцент на необхідності прогресу в реформуванні енергетичного сектора, податкової системи та бюджетної політики.
Бюджетні ризики – питання особливої стурбованості Фонду. Зростання соціальних стандартів і виплат може провокувати нову дірку в бюджеті, яка на сьогодні становить 82 млрд грн. МВФ стурбований і тим, що значна частина бюджетних коштів, які повинні йти на виплати, може не відбутися. Мова про доходи від приватизації, дивіденди держкомпаній та продаж ліцензій.
Бюджет Пенсійного фонду також викликає у МВФ деякі побоювання. Рада прийняла правки до пенсійної реформи, згідно з якими пенсіонери можуть розраховувати на виплати від держави, не маючи необхідного трудового стажу. Все це може розбалансувати пенсійний бюджет, а значить, збільшити навантаження на державні витрати. Підвищення пенсій для військових, які Кабмін анонсував в кінці минулого року, відстрочено до літа цього року. За словами Мінсоцполітики для цих цілей необхідно 35 млрд гривень, яких в бюджеті країни просто немає.
В цілому, МВФ не задоволений результатами реформ, прогресу немає. Про жодні перегляди пріоритетів і відстрочки, як це періодично трактують провладні ньюсмейкери, мови не йде. Головний висновок візиту місії Фонду до Україну – сторони не згодні йти на взаємні поступки. Фонд наполягає на підвищенні цін на газ для населення до рівня імпортних і прийняття Радою закону про антикорупційний суд. Це дві ключові вимоги для отримання наступного траншу.
Позиція влади
Київ, в особі президента і міністрів уряду, на словах висловлює згоду, але на ділі затягує прийняття непопулярних заходів. Як для населення, так і для себе. На початку лютого прем'єр Гройсман відкрито заявив, що не готовий підвищувати ціну на газ на 30%:
«Ціна на газ в цьому опалювальному сезоні змінена не буде. Я про це вам сказав, і я дотримаю свого слова»
З точки зору пересічного громадянина, позиція прем'єра виправдана. Газ для населення Україна видобуває на своїй землі, з власних ресурсів. Імпортні закупівлі країна реалізує тільки для потреб промисловості. Чи справедливо в такому разі стягувати імпортну ціну на газ для населення? Прем'єр вважає, що ні. До слова, ціни на блакитне паливо для підприємств України підняла з січня 2018 року в середньому на 10%.
Позиція уряду продиктована не тільки економічними аргументами та політикою напередодні виборів. Бюджетом країни на 2018 рік передбачено виділення 71 млрд грн на субсидії. Очевидно, що зі зростанням ціни виросте і кількість одержувачів субсидій. Кабмін зіткнеться з проблемою дефіциту коштів на допомогу населенню. Та інфляцією, спровокованою подорожчанням собівартості продукції через підвищення цін на блакитне паливо.
Експерти і політики з оточення влади вважають, що прем'єр і президент зайняли вичікувальну позицію. Прем'єр чекає прийняття закону про антикорупційний суд, який, за словами глави Ради Андрія Парубія, буде прийнятий не раніше травня 2018 року. На той час опалювальний сезон закінчиться, підняття тарифів на газ не буде настільки критичним. Населення і уряд до початку нового опалювального сезону зможуть адаптуватися.
Позиція Петра Порошенка щодо прийняття законодавства про антикорупційний суд відома. З останніх заяв у Мюнхені:
«Я проводжу реформи за підтримки своєї команди не через МВФ, меморандум, гроші, вимоги певних іноземців, не через вибори ... Реформи реалізуються разом з коаліцією в парламенті, неурядовими організаціями, з опозицією, яка підтримує деякі з цих реформ. Це – для нації і для народу»
Однак далі слів справа не йде. До того ж, президент повідомив, що редакція закону про Антикорупційний суд буде відповідати вимогам іноземних інвесторів в тій мірі, в якій вони не суперечать національному законодавству. Що ховається за цим формулюванням, здогадатися не важко.
Позицію влади експерти «Української правди» оцінюють як «багатоходівку» і бажання всидіти на кількох стільцях одночасно:
«За інформаційною завісою з «хороших новин» ховається вперте небажання української сторони приймати непопулярні рішення, тісний клубок політичних інтересів та високий градус напруги у переговорах з кредитором»
Експерти оцінюють таку тактику як провальну. Вони однозначні в тому, що невиконання вимог з боку України послабить її фінансове становище без підтримки Фонду. Існує думка, що фактичне виділення траншей і прогрес в реформах не залежать одне від одного настільки, як це прийнято вважати. Коментує експерт Олександр Охрименко:
«Кредити МВФ не мають ніякого відношення до антикорупційного суду. Вони мають відношення до Мінських угод. Коли в останній раз нам дали мільярд доларів у 2017 році, це було після зустрічі Порошенка з Трампом. Коли був Обама, політично було простіше, ніж зараз. Питання кредиту – питання політичне. Згадайте, коли нам обіцяли транш після пенсійної реформи? Реформу провели – грошей немає»
Цього року Київ розраховує отримати два перекази загальною вартістю 3,5 млрд доларів США. Ймовірно, майбутні транші будуть залежати від настроїв і позицій у високих кабінетах. Такі рішення будуть прийматися за зачиненими дверима. А поки ми бачимо гру у заяви і топтання на місці.
На кону – економіка усієї країни. Складно спрогнозувати, чи виправдані ризики українських політиків. Можливо, свідоме затягування необхідних реформ розраховане на створення ситуації, коли Україні доведеться допомагати екстрено, щоб уникнути фінансової кризи і хаосу. У таких ситуаціях кошти виділяються охочіше та швидше.
Марія Гелюх
