Знаєте чому ми прой@буєме війну дронів і можемо про@бати війну взагалі?
Бо за останні роки в Україні з’явилась купа людей, які вважають що воєнна економіка це совок, це Північна Корея, це бідний тоталітарний режим.
Тому давайте пояснюю на пальцях:
Воєнна економіка це комплекс заходів, які дозволяють переналаштувати частину цивільного бізнесу та розширити можливості наявних виробництв для забезпеченя армії необхідними засобами для оборони.
Наголошую: «Частину цивільного бізнесу», бо магазини, перукарні чи виробників хліба не треба переводити на воєнні рейки.
Це все робиться для того щоб забезпечити армію всім необхідним і не програти війну.
Хоча країна, яка живе в умовах тотальної війни, повинна вміти розставляти пріорітети. Коли Рузвельт переводив економіку на воєнні рейки, то він ці пріорітети розумів. Фабрики спідньої білизни почали виробляти камуфляжну сітку, дитячі коляски перетворилися на візки з їжею для польових шпиталів. Футляри для губної помади перетворилися на футляри для бомб, банки з-під пива — на ручні гранати, лічильні автомати — на автоматичні пістолети, а пилососи — на деталі протигазів. За цими зрушеннями стояло планування; хтось мав уловити схожість між футлярами для губної помади та футляри для бомб.
Також Рузвельт якомога довше відкладав перетворення великих цивільних галузей, але навіть для автомобілебудування був розроблений чіткий і продуманий план. War Production Board наказав тимчасово припинити продаж всіх цивільних автомобілів 1 січня 1942 року, внаслідок чого дилери залишили півмільйона непроданих автомобілів. Автомобільні заводи припинили виробництво цивільних моделей до початку лютого 1942 року та перейшли на виробництво танків, літаків, зброї та іншої військової продукції, при цьому єдиним замовником був уряд США. З 1 березня 1942 року корм для собак більше не можна було продавати в бляшанках, і виробники перейшли на зневоднені версії. З 1 квітня 1942 року будь-хто, хто хотів купити новий тюбик зубної пасти, тоді зроблений з металу, мав здати порожній. До червня 1942 року компанії також припинили виробництво металевих офісних меблів, радіоприймачів, фонографів, холодильників, пилососів, пральних та швейних машин для цивільного населення.
Тільки знову ж таки, ніхто не каже, що нам потрібні такі самі радикальні заходи.
Давайте почнемо з малого. В нас є купа промислових підприємств, які готові почати виробляти якусь продукцію військового призначення. Але вони не роблять цього, бо не знають що саме виробляти.
Бо будь-якому виробнику, який захоче виробляти дрони, треба витратити купу часу на освоєння нового виробництва, на створення прототипу, на інвестиціі в нову для себе сферу.
І воєнна економіка якраз допомагає ідентифікувати проблеми, що заважають виробнику та розробити інструмент для її вирішення. Щоб швидше почати виробляти і закрити потребу.
Це все і є воєнна економіка.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
