Через проблеми у російській армії окупанти відмовляються воювати та здаються у полон
Окупанти продовжують відчувати проблеми із забезпеченням, логістикою та ротацією на півдні України, на що скаржився командувач 58 загальновійськової армії рф на Запорізькому напрямку генерал-майор Іван Попов перед своїм звільненням. Це призводить до відмов солдатів воювати та здачі в полон бійцям ЗСУ.
Про це розповіли аналітики Інституту вивчення війни.
Відомий російський блогер, пов'язаний із Кремлем, нарікав на операції Сил оборони України щодо виснаження російських сил, які утримують південні райони на тлі контрнаступу ЗСУ.
Він також зазначив, що російське військове командування не вирішило проблем ротації сил, про які говорив Попов перед звільненням.
Інший відомий «військор» підтримав звільненого російського генерала, вказавши, що проблеми, викладені Поповим, здаються важливішими для вирішення Міноборони рф, ніж передача цього командувача Сирії або інші заходи щодо пом'якшення інформації.
Деякі російські «військори» посилили повідомлення про одночасну здачу в полон українським силам кількох російських штурмових груп чисельністю до взводу на Запорізькому напрямку.
«Постійні проблеми з логістикою та операціями росії на півдні України, можливо, сприяли нездатності або небажанню цих сил боротися і повідомленням про подальшу капітуляцію», - йдеться у звіті ISW.
Нагадаємо, у рф відсторонили командира 58 армії Івана Попова, який воює на Запорізькому напрямку - сам він стверджує, що це через доповідь про реальні проблеми росії на фронті.
Після бунту ватажка групи «вагнер» євгена пригожина низка генералів зникла з публічного поля. Замість генерала сергія суровікіна показали його заступника.
Раніше була інформація, що після невдалого заколоту генерала суровікіна затримали та відправили до СІЗО «Лефортово». Йому інкримінують держзраду. Однако пізніше дочка генерала спростувала такі повідомлення. Але після заколоту суровікін не з'являвся на публіці.
Рішення Міноборони рф звільнити командувача силами 58-ї окупаційної армії на Запорізькому напрямі генерала Івана Попова після скарг на нестачу підтримки на фронті та великі втрати розцінюється як підтвердження слабкості оборони інтервентів на тлі контрнаступу ЗСУ.