$ 39.59 € 42.26 zł 9.8
+10° Київ +6° Варшава +15° Вашингтон
Вибухівка у статуетці, розриви касетних боєприпасів та атаки українських дронів: як російські пропагандисти стають «вантажем 200»

Вибухівка у статуетці, розриви касетних боєприпасів та атаки українських дронів: як російські пропагандисти стають «вантажем 200»

23 Листопада 2023 15:00

23 листопада, внаслідок отриманих поранень, загинув російський топ-пропагандист, воєнкор Борис Максудов. Його «задвохсотили» українські військові.

Це не перший випадок загибелі окупаційних журналістів, які з перших днів повномасштабного вторгнення висвітлюють події так званої «СВО».

Агентство UA News зібрало інформацію про загиблих російських пропагандистів, їх діяльність та причини смерті.

 

Подарунок з вибухівкою: загибель Владлена Татарського


Одним із перших серед російських пропагандистів загинув воєнкор Владлен Татарський. Справжнє імʼя чоловіка – Максим Фомін. Він був уродженцем Макіївки, сидів в українській тюрмі за озброєне пограбування. Але у 2014 році, на тлі створення так званих «ЛДНР», Фомін втік з вʼязниці, почав співпрацю з бойовиками і став Владленом Татарським.

Вбивство Татарського сталося 2 квітня 2023 року під час «творчого вечора» Татарського у Петербурзі. Тоді у закладі «Стріт-фуд бар №1» зібралося приблизно 100 людей. 



Однією з гостей була дівчина, яка представилася Анастасією. Вона презентувала Татарському статуетку. Це був бюст самого пропагандиста у касці. Дівчина, своєю чергою, зазначала, що статуетку не дозволила пронести до закладу охорона через можливу наявність вибухівки у ній. Татарський з такого припущення лише посміявся і попросив принести подарунок. 

Проте, охорона, найймовірніше, була права. За 3-5 хвилин після того, як пропагандист отримав подарунок, пролунав вибух. Пізніше з повідомлень російських ЗМІ стало відомо, що «хлопнуло» близько 18:50 за місцевим часом. 



Під час вибуху постраждало ще 32 людини, 24 з них перебували у лікарні, в тому числі шестеро у важкому стані.

Версій щодо того, хто міг вбити Татарського було безліч. Говорили і про попереднє замінування закладу, і про «український слід» (хто б здивувався), і про спеціальних кураторів, які відправили на захід «представників російських лібералів».

А InformNapalm назвав вбивство Татарського – справою рук російських генералів, які дали знак нині теж загиблому Євгенію Пригожину. 



Проте, російські силовики знайшли винних. В розшук оголосили 26-річну Дар’ю Трепову – її ідентифікували як дівчину, яка принесла подарунок, а також її чоловіка Дмитра Рилова в якості співучасника. 

Пара вже була у фокусі уваги поліції. У лютому 2022 року їх затримали на  антивоєнній акції у Петербурзі. Наступного дня, 3 квітня, дівчину затримали. Їй загрожувало 25 років позбавлення волі.

А відносно нещодавно, 15 листопада, російські ЗМІ поширили інформацію про те, що Трепову завербував журналіст Роман Попков. Він нібито побачив публікації дівчини з акцій протестів проти війни та зв'язався з нею. 



 

Загибель Ростислава Журавльова та до чого тут ЮНЕСКО


22 липня на тимчасово окупованій території Запорізької області загинув російський державний пропагандист Ростислав Журавльов, якого росЗМІ представляли воєнкором на війні в Україні.

Журавльов працював на проросійське інформагентство «РИА Новости», постійно їздив на окуповані території України, де знімав матеріали про «звитягу російської армії». Насправді ж – був черговим рушієм російської пропаганди.

Загибель Журавльова підтвердили в російському Міноборони. Там зазначили, що чоловік помер «від поранень через розрив касетного боєприпасу». Але українська сторона ніякої інформації про цю подію не надавала.

Разом із Ростиславом Журавльовим під обстріл потрапили і отримали поранення: 

  • фотокореспондент «РИА Новости» Костянтин Михальчевський;

  • «воєнкор» «Известий» Роман Польшаков; 

  • оператор «Известий» Дмитро Шиков.


Ситуацію прокоментували представники міжнародної спільноти. Зокрема, генеральна директорка ЮНЕСКО Одре Азуле, яка висловила жаль щодо загибелі Журавльова. І зробила офіційну заяву на сайті організації.

При цьому, Азуле назвала Ростислава Журавльова журналістом і закликала до дотримання міжнародного гуманітарного права у сфері захисту журналістів, які працюють у зонах бойових дій.  

Але, напевне, у Одре Азуле немає доступу до мережі. Адже як ще можна пояснити, що бойовика, який з 2014 року регулярно вчиняв воєнні злочини, вона назвала журналістом.

Біографія Ростислава Журавльова, насправді, дуже красномовна: уродженець Єкатеринбургу брав участь в анексії Криму росією, з 2014 року брав участь в агресії проти України на боці окупаційної влади. Журавльов публікував фото зі встановленим триколором над Донецькою облрадою після штурму, в якому він особисто брав участь.

Згодом він створив Telegram-канал, де висвітлював події російсько-української війни. Після чого і почав співпрацювати з проросійськими виданнями. 

Журавльов був внесений на український сайт «Миротворець», де вказаний, як російський воєнний злочинець та учасник відкритого військового вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Крім того, Журавльов був причетний до геноциду українських громадян.



 

«Задвохсотив» український дрон: загибель Бориса Максудова


22 листопада російський «воєнкор» телеканалу «Россия 24» Борис Максудов знімав пропагандистські матеріали на Запорізькому напрямку. У своєму матеріалі він висвітлював, ніби то, наслідки обстрілів ЗСУ. Але не врахував, що у своїх відео дуже успішно вкрив місце свого перебування.



Згодом російський Телеграм-канал «База» повідомив, що Максудов загинув від отриманих травм внаслідок скидання боєприпасу з безпілотника ЗСУ.

А ось окупаційне Міноборони, хоч і повідомили про обстріл знімальної групи українськими безпілотниками, про смерть Максудова не говорили. У відомстві повідомляли про «уламкові поранення» та «оперативну евакуацію до медичної установи Міноборони росії».

Про смерть Бориса Максудова 23 листопада повідомив пропагандист Володимир Соловйов.

«Загинув наш колега дорогою в Джанкой, о шостій ранку. Максудов загинув від отриманих поранень», — сказав Соловйов.



Згодом український журналіст Денис Казанський написав, що Максудов міг би і не загинути, якби окупанти діяли більш організовано.

«Російський воєнкор Борис Максудов отримав важке поранення під Токмаком на Запоріжжі. Але російські командири, щоб не мати проблем, набрехали, що поранення не важке і загрози його життю нема. В наслідок того, пропагандиста залишили у прифронтовому шпиталю, вчасно не евакуювали в тил, і він помер без належної медичної допомоги», – написав Казанський.







 

Авторка: Даша Шерстюк