Ф'ючерси на природний газ в Європі продовжують бити рекорди. Станом на 28 вересня, за даними лондонської біржі ICE Futures, ціна 1000 кубометрів блакитного палива становила 1057,18 доларів США. І за прогнозами аналітиків, це не межа для зростання, що вже відбивається на суміжних ринках і споживачах.
Що послужило такому станові справ і чому Європа виявилася заручником газового дефіциту? Де закінчується роль Газпрому в проблемах ЄС і головне – які висновки повинні зробити європейці з цієї ситуації і чим їм може допомогти українська ГТС – ми проаналізували у спецтемі.
Причини рекордних цін на газ
Експерти пов'язують поточний стан справ на ринку газу з сукупністю чинників. Крім холодної зими 2020 року і посушливого літа-21, що збільшило споживання газу та електроенергії, дефіцит викликаний і зростанням попиту по всьому світові в результаті відновлення економік від пандемії. На ринки Азії пішла левова частка продажів постачальників СПГ.
Європі, активно залученій у процес переходу на чисту енергетику, також треба було більше газу в 2021 році, як «перехідного» палива. У деяких країнах, тій же Німеччині, частка природного газу в національному енергобалансі досягла 30%, ставши головним джерелом енергії.
Слабкий внутрішній видобуток і зростання залежності від імпорту, головним чином, з Росії, закономірно тиснуть на ціни. Але Росія, на яку припадає близько 40% поставок газу в Євросоюз, використовує світову кон'юнктуру в своїх цілях. І замість того, щоб збільшити обсяги транспортування, штучно їх стримує і скорочує, посилаючись то на планові ремонтні роботи своїх шляхопроводів, то на аварії або ж інші технічні проблеми.
За літо Газпром розпродав запаси своїх найбільших газосховищ на території Євросоюзу – Rehden, Haidach, Jemgum. Сьогодні ці ПГС стоять практично порожніми.
«Заповнення Rehden – 5%. Це небувалий стан. Рік тому, за офіційними даними німецького об'єднання операторів підземних газосховищ, рівень запасів Rehden становив 87%»
Одночасно російський монополіст не бронює додаткові транзитні потужності через Україну і Польщу, що передбачено довгостроковими транзитними контрактами. Тобто, збалансувати різкий попит газу в Європі Росія може, але не робить цього.
«Зростання цін на газ викликало серйозні побоювання і питання з приводу надійності існуючих поставок і щодо енергетичної безпеки в Європі»
Причому тут «Північний потік-2»
Головним мотивом тактики росіян експерти називають бажання за будь-яку ціну просунути сертифікацію газопроводу «Північний потік-2», будівництво якого технічно завершене на початку вересня.
«Низький рівень заповнення газпромівських газосховищ багато в чому виглядає, як шантаж з метою продавити якнайшвидший початок експлуатації «Північного потоку-2»»
За будь-яку ціну – значить без вимог, передбачених Третім енергопакетом ЄС: без анбандлінгу і відокремлення оператора від власника газопроводу, без доступу незалежних компаній до потужностей труби тощо.
«Газпром продовжує обмежувати поставки газу через Україну, не бронює додаткові потужності і всіма своїми діями демонструє, що РФ готова збільшувати поставки тільки після запуску Північного потоку-2»
Згідно з європейськими нормами, оператор потоку Nord Stream 2 AG повинна пройти реорганізацію у вигляді анбандлінгу. Так як Газпром, його материнська компанія, не може бути одночасно ще й постачальником. Тому транспортування блакитного палива має бути переданим незалежному операторові.
«Можливо, Газпром дасть дозвіл іншим російським компаніям бути експортерами газу, а сам залишиться керувати трубою»
Газпром уже програв судовий процес, де вимагав для «Північного потоку-2» виведення з-під дії європейських Газових директив. Тому закономірно використовує газ як тиск на європейців. Такі оцінки мотивів Газпрому зустрічаються навіть серед російських експертів.
Особливості сертифікації Nord Stream 2
«У комерційному режимі цей проект не зможе працювати, поки його не сертифікує німецький регулятор. І це ще має бути затверджене Європейською Комісією»
До трубопроводу буде застосовуватися більш складна процедура сертифікації, так як компанія Nord Stream 2 AG зареєстрована за межами ЄС і нею володіє Газпром. Німецький регулятор повинен буде узгодити дозвіл з ЄК, а оскільки в Європі багато країн – відкриті противники «Північного потоку-2», швидкого рішення по проекту – не буде, прогнозують аналітики.
Це ще один привід для Газпрому «підштовхнути» європейців «думати швидше», адже попереду зима, попит на газ тільки зростає, поточні ціни вже тиснуть на суміжні ринки, собівартість продукції і рахунки споживачів.
Ускладнює процес сертифікації для Газпрому той факт, що для цієї процедури необхідний незалежний сертифікатор, який перевіряє технічну безпеку трубопроводу і його відповідність європейським нормам. Підрядник-сертифікатор надає підтверджуючі документи національному регулятору, який буде приймати рішення про запуск потоку в експлуатацію. Після того, як норвезька компанія Det Norske Veritas GL вийшла з проекту в результаті санкцій США, не зрозуміло, хто саме проведе цю сертифікацію для «Північного потоку-2».
Що робити Європі
Європейські чиновники вважають, що Газпром маніпулює ринком, відмовляючись від діючих транзитних маршрутів на поставки газу в ЄС і скорочуючи видобуток на своїх родовищах. Це і викликало різкий скачок цін на паливо. З такою позицією група євродепутатів звернулася до Європейської Комісії з метою початку перевірки навмисних дій російської монополії на ринку Європи. Ця перевірка може зайняти кілька місяців.
Депутати також пов'язують політику Газпрому із запуском «Північного потоку-2». У Росії маніпуляції заперечують. Але відкрито говорять про те, що старт потоку вплине на ціни:
«Якнайшвидше введення «Північного потоку-2» істотно збалансує цінові параметри на природний газ в Європі»
Парадокс ситуації з газом полягає в тому, що свої довгострокові контрактні зобов'язання перед ЄС Росія виконує. Про це говорять як прихильники проекту, так і експерти:
Можливості української ГТС
Вихід із ситуації, коли фактор клімату, конкуренція на світових ринках і тиск Газпрому спрацювали проти Європи, бачать в Україні. Київ не вирішить проблем в ЄС із внутрішнім видобутком. Але потужні українські газові сховища, як і транзитний маршрут через територію країни – це вирішення кризи на ринку газу.
«В Україні якраз найбільші ПГС, і в них досить вільної потужності, принаймні 10 млрд кубометрів, і ми можемо закачувати газ ще довго, навіть після початку опалювального сезону, якщо більше газу буде подаватися з боку Росії. Тому Газпром повинен дати можливість європейським компаніям отримувати газ на кордоні РФ-Україна, щоб вони потім могли більше газу закачувати в наші сховища. Але зараз Газпром, всупереч європейським правилам, фактично блокує доступ третіх сторін до газопроводів з РФ в ЄС. Тому і Північний потік-2 не може бути сертифікований, поки це не зміниться»
Позиція України в даному питанні - зобов'язати Газпром, а Європа може цьому посприяти, дозволити самим європейцям бронювати український транзит, на східних кордонах РФ, в Усть-Лузі. Газові директиви ЄС зобов'язують оператора трубопроводу дати доступ до своїх потужностей незалежним постачальникам, але не можна поширювати це правило тільки на морський газопровід, пояснює Вітренко:
«Не можна забезпечити доступ третіх сторін тільки до «Північного потоку-2». Тому що тоді він стане якраз привілейованим у порівнянні з іншими газопроводами, що йдуть з Росії до Європи – наприклад, через Україну. Німецький регулятор не повинен сертифікувати «Північний потік-2», поки Росія не розблокує український газопровід для третіх сторін. Щоб європейські компанії змогли отримувати газ на кордоні Україна-Росія і потім самостійно бронювати транзит через Україну»
Таке контрактне зобов'язання буде реальною гарантією того, що Росія не зможе використовувати газ як політичну зброю проти України. Київ таким чином прагне мінімізувати геополітичний фактор, про який обіцяють не забути в Європі і США після запуску «Північного потоку-2»:
«Єдині реальні гарантії – це коли європейські компанії будуть бронювати транзит через Україну на довгий термін. Коли у нас буде 5, 6, 10 європейських компаній, які забронюють великі потужності для транзиту на 10-15 років, тоді ми будемо розуміти, що будуть фізичні обсяги транзиту, і ми отримаємо свої гроші, тому що навіть продовження контракту з Газпромом – це ненадійна гарантія»
Крім доступу європейців до української ГТС, з боку Газпрому необхідно домогтися розблокування потужностей для інших експортерів газу в ЄС – з Центральної Азії. В Україні кажуть, що європейці в цілому підтримують такий підхід. Справа за тим, щоб його закріпити документально на підставі міжнародного права і з арбітражними можливостями.
***
Висновок з ситуації, що склалася на ринку і який лежить на поверхні, полягає в тому, що Європа була і залишається вразливою з точки зору енергетики. Диверсифікація поставок трубопровідного газу в якості перехідного палива в тому числі за рахунок альтернативних маршрутів і постачальників – частково вирішує цю проблему.
Але точно не вирішить її, якщо в результаті запуску «Північного потоку-2» з його пропускною потужністю в 55 млрд кубометрів на рік, зупиниться інший шляхопровід – через українську ГТС, до чого прагне Газпром. США і Німеччина, які уклали влітку угоду про долю цього проекту, запевняють, що такого не станеться. Але поки тільки на словах.
У 2021 році Німеччина зокрема стоїть перед вибором – тепла зима за рахунок відносно недорогого газу з «Північного потоку-2» або ж дотримання європейського принципу солідарності, згідно з яким при сертифікації цього шляхопроводу повинні враховуватися інтереси інших країн – східно-європейських членів ЄС та України. Яка була і залишається важливою і невід'ємною частиною європейської енергобезпеки.
