ЄС не може стати геополітичним гравцем для вирішення українського питання
Європейський Союз не має можливості стати геополітичним гравцем, здатним вирішити конфлікт в Україні. Водночас, ситуація нагадує історичну домовленість 1939 року, яка призвела до розділу Східної Європи між СРСР та Німеччиною.
Таку думку висловив оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.
Експерти вважають, що сучасна пропозиція щодо завершення війни в Україні може свідчити про спроби великих держав знову поділити Європу на свою користь.
Відзначається, що ЄС, який був створений для підтримки миру між своїми членами, виявився бездіяльним у спробах захистити свої інтереси від зовнішніх загроз.
Незважаючи на те, що ЄС отримав Нобелівську премію миру, його неспроможність продемонструвати жорстку силу у відповідь на загрози викликає питання про його геополітичну цінність.
"Це мало бути зрозуміло вже давно. Принаймні з лютого я говорив, що адміністрація Трампа була зацікавлена не стільки в укладенні мирної угоди для України, скільки в перезавантаженні відносин між США і Росією за рахунок Києва та його європейських союзників. Опублікування 28-пунктної американсько-російської пропозиції зробило це неможливим ігнорувати", - зауважив автор матеріалу.
За словами Чемпіона, наразі, коли європейські лідери нарешті визнали, що у питанні України вони залишилися наодинці, виникає питання: чи може Європейський Союз стати геополітичним гравцем, який здатен протистояти Росії, Китаю та своєму номінальному союзнику США. Оглядач вважає, що чесною відповіддю на це питання буде "ні".
"Для цього потрібно було б продемонструвати значну силу, а це просто не входить у ДНК блоку. Європейський проєкт був розроблений для того, щоб його члени ніколи більше не воювали між собою, як це було під час двох катастрофічних конфліктів і протягом століть до того. ЄС так добре впорався з цим завданням, що в 2012 році отримав Нобелівську премію миру. Але коли йдеться про захист від зовнішніх загроз, шлях до сучасного ЄС усіяний проваленими спільними проєктами у сфері безпеки, починаючи з Західноєвропейського союзу 1954 року, а то й раніше. Це завдання швидко було передано Організації Північноатлантичного договору, тобто США, і так залишилося донині", - пояснив автор публікації.
Зокрема завідувач кафедри сучасної історії німецького університету Людвіга Максиміліана Кіран Клаус Патель зазначив, що просити ЄС показати жорстку силу - це все одно, що "сказати професійному футболісту, що відтепер він буде грати в регбі".
За словами Чемпіона, неготовність ЄС до світу "геополітичного регбі" не має чіткого інституційного вирішення. Проте Європа не має іншого вибору, як зробити стибок, якщо не хоче, щоб її "розірвали на шматки".
"Ключ полягає в тому, щоб зробити Європу - а не ЄС - рушійною силою дипломатії та проєкції жорсткої сили. Жорстка зовнішня політика повинна проводитися за межами ЄС, по можливості в рамках НАТО, а якщо це неможливо - за допомогою спеціально створених коаліцій", - додав оглядач.
Автор матеріалу вважає, що в деякій мірі це вже почалося. Велика Британія стала очільником Обʼєднаних експедиційних сил 10 північних країн, що не входять до ЄС та НАТО, а інша група обʼєднує так звану Північно-Балтійську вісімку. Також нещодавно Велика Британія і Франція організували коаліцію добровольців для миротворчої місії в Україні.
"Це хаотично, але я не впевнений, що це погано", - підкреслив Ніклас Гельвіг, провідний дослідник Фінського інституту міжнародних відносин, що базується в Гельсінкі.
Чемпіон додав, що це також може бути єдиним способом для Європи діяти ефективно, адже занадто багато геополітично важливих гравців регіону, серед яких члени НАТО - Норвегія, Велика Британія і Туреччина - не входять до ЄС.
"Як часто кажуть, Європа повертається до історії після кількох десятиліть утопічного перепочинку, тож її першочерговим завданням є переозброєння. Але Європа завжди об'єднувалася проти зовнішніх загроз лише тоді, коли вони сприймалися як спільні та надзвичайні, очевидними прикладами чого є Радянський Союз під час Холодної війни та Османська імперія наприкінці 17 століття", - нагадав оглядач.
Також Чемпіон підсумував: Знайти спосіб зробити і те, і інше - зберегти мир всередині, і водночас продемонструвати силу за кордоном - може бути найважливішим викликом, з яким зіткнулися європейські лідери з часу реагування на доленосну російсько-німецьку "мирну" угоду 1939 року.
На думку експертів, жорстка зовнішня політика має здійснюватися за межами ЄС, зокрема в рамках НАТО.
Водночас, з розвитком ситуації у світі та загостренням конфлікту сонце вже розпочинає об'єднання зусиль окремих країн, таких як Велика Британія в рамках нових військових коаліцій, що вказує на зростаючу потребу Європи у переозброєнні та зміцненні своєї безпеки.
