Франція офіційно відмовилася від «сексуального обов’язку» у шлюбі
Національна асамблея Франції схвалила законопроєкт, який прямо визначає: спільне життя подружжя не створює жодних зобов’язань щодо статевих відносин і не може слугувати підставою для звинувачень у розлученні.
Зміни вносяться до Цивільного кодексу Франції та покликані усунути правову двозначність, що існувала десятиліттями. Тепер закон чітко зазначає: «спільне життя подружжя не створює жодного зобов’язання щодо статевих відносин» і відсутність інтиму не може використовуватися як аргумент у справах про розлучення з вини одного з подружжя.
Прихильники реформи наголошують, що це не лише юридична, а й символічна норма, яка змінює суспільне сприйняття шлюбних відносин та поняття згоди.
До цього часу суди інколи трактували поняття «спільного життя» як обов’язок регулярних інтимних стосунків, що створювало прецеденти, коли відмова від сексу визнавалася порушенням подружніх обов’язків. Резонансним став випадок 2019 року, коли жінку фактично визнали винною у розлученні через тривалу відмову від статевих відносин із чоловіком.
Правозахисники та феміністичні рухи наголошують, що уявлення про «подружній обов’язок» сприяло толеруванню насильства у шлюбі. У Франції зґвалтування в шлюбі криміналізоване з 1990 року, а нещодавні зміни до кримінального законодавства підкреслюють, що статеві відносини можливі лише за чіткої, добровільної, інформованої та відкличної згоди. Мовчання або відсутність реакції не можуть вважатися її проявом.
Після схвалення в Національній асамблеї законопроєкт має розглянути Сенат і, за відсутності істотних поправок, він набуде чинності цього року.
Раніше італійський парламент, за участі депутатів ультраправої партії "Брати Італії" та лівоцентристської Демократичної партії, підтримав ініціативу щодо розширення визначення сексуального насильства. Прийняте рішення полегшить процедури повідомлення про сексуальні злочини, знімаючи з жертв зобов'язання доводити фізичну силу під час нападів. Пропозиція не змінює терміни покарання за зґвалтування, які лишаються на рівні тюремного ув'язнення від певного терміну.
