Кім Чен Ин сумнівається у допомозі союзників після ліквідації іранського лідера
Північнокорейський режим опинився перед складним вибором на тлі радикальних дій Білого дому на Близькому Сході та у Латинській Америці.
Про це пише CNN.
Поки державні медіа Пхеньяна офіційно засуджують операції США та Ізраїлю, факт загибелі верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї ретельно приховується від громадян КНДР.
Це мовчання зумовлене ідеологічним міфом про невразливість вождя, який може бути зруйнований прецедентом успішної ліквідації глави іншої держави.
Аналітики видання CNN зазначають, що Кім Чен Ин та його оточення наразі проводять детальний аудит системи власної безпеки.
Успіх розвідок США та Ізраїлю в Ірані продемонстрував, що навіть найглибші підземні бункери та балістичні щити не дають стовідсоткової гарантії захисту від точкових ударів сучасної високоточної зброї.
Ключові чинники стратегії Пхеньяна
Хоча Кім Чен Ин не зникає з публічного поля, як це робив його батько у 2003 році після вторгнення США до Іраку, він різко активізував демонстрацію військової сили, зокрема через випробування нових типів крилатих ракет.
На відміну від Тегерана, Пхеньян офіційно проголосив свій ядерний статус «незворотним».
Наявність боєголовок, здатних досягти території США, залишається головним козирем Кіма, хоча технологічна перевага Вашингтона змушує його сумніватися у всесильності цього аргументу.
Провал саміту 2019 року навчив північнокорейського лідера, що особиста симпатія з боку американського лідера не зупиняє роботу спецслужб.
Кім пам’ятає, як президент США Дональд Трамп здатний миттєво вийти з переговорів, залишаючи опонентів ні з чим.
«Пхеньян десятиліттями вдосконалював багаторівневу систему захисту лідера, включаючи підземні бункери та спецпідрозділи охорони з балістичними щитами. Однак успіх розвідок США та Ізраїлю в Ірані демонструє, що навіть найсуворіша ізоляція не гарантує захисту від точкових ударів», — підкреслюють експерти з питань безпеки.
Нині Кім Чен Ин стоїть перед дилемою: спробувати відновити прямий діалог із Трампом під час його азійського турне чи остаточно піти у тінь, покладаючись на стратегічне партнерство з Росією.
Приклад Ірану наочно продемонстрував, що у момент гострої кризи великі союзники, як-от Москва чи Пекін, не завжди готові до прямого військового втручання задля порятунку режиму.
Нагадаємо, Іран спростував причетність до обстрілу Нахічевані після телефонної розмови президентів.
Також розвідка США сумнівається, що війна призведе до повалення режиму в Ірані.
