«Коли зло повертається в Європу»: посол України написав колонку в Jerusalem Post про киянку, яка не пережила блекаут
У Києві цього тижня померла жінка – вижила у Голокості, але не пережила зиму через холод та голод. Її смерть стала прямим наслідком систематичних атак Росії на енергетичну інфраструктуру України, пише Надзвичайний та Повноважний Посол України в Державі Ізраїль Євген Корнійчук у публікації для Jerusalem post.
У місті, де вона пережила переслідування і страх у дитинстві, десятиліття потому вона знову опинилася без тепла, без електрики і без базової безпеки. «Цей випадок особливо шокуючий на фоні церемонії російського посольства в Ізраїлі, присвяченої жертвам блокадного Ленінграда», – пише Євген Корнійчук. Він підкреслює, що Росія вшановує пам’ять своїх громадян, загиблих від голоду та холоду під час війни, одночасно сама створює голод і холод для цивільних в Україні
Міжнародний день пам’яті Голокосту – не лише день згадки. Це день морального осмислення. Корнійчук наголошує: «Дегуманізація людей, виправдання агресії під виглядом перекручених історичних наративів та перетворення цивільних на політичні інструменти – це слизька доріжка, яку світ добре знає».
Війна проти України – це не лише боротьба за території. Це навмисний напад на ідентичність, культуру та право народу на існування. «Коли взимку бомблять електростанції і мільйони цивільних залишаються без води та тепла, це не випадковість. Це спроба зламати дух людей», – зазначає посол.
Для Ізраїлю, народу, народженого з попелу Голокосту, поняття моральної відповідальності має особливий сенс. «Пам’ять, яка не стає моральним компасом, перетворюється на порожній ритуал. Справжня пам’ять вимагає чіткого ставлення проти агресії, проти навмисного ураження цивільних, проти спроб стерти національну ідентичність», – підкреслює дипломат.
Жінка, яка загинула цього тижня в Києві, не повинна стати політичним символом. Вона – болючий людський нагадування про те, що історія може повернутися і постукати у наші двері, якщо ми закриємо очі. На День пам’яті Голокосту світ повинен запитати себе: чи вистачає нам лише згадки, чи ми дозволяємо їй бути компасом у сьогоденні? Коли зло знову піднімає голову в Європі, слова недостатні. Потрібні моральна ясність, солідарність із жертвами та захист фундаментальних принципів свободи та людської гідності.
«Пам’ять має стати компасом не лише до минулого, а й до теперішнього. Війна Росії проти українського народу вже забрала сотні тисяч невинних життів, і ця агресія загрожує не лише Україні, а й безпеці інших європейських країн, якщо її не зупинити», – підсумовує автор.
Також, Україна намагається залучити якнайбільше союзників у протистоянні з російським агресором. Відповідна робота ведеться і в Ізраїлі, якому доводиться балансувати між підтримкою України та бажанням не зіпсувати відносини з Росією, яка впливає на головних його ворогів — Іран, Палестинську Автономію, раніше ще й на Сирію.
