Я зараз у Європарламенті. Тут відбувається засідання під головуванням президентки Європарламенту Роберти Мецоли. Ухвалюють резолюцію до четвертої річниці початку повномасштабного вторгнення. Виступали депутати з різних країн — і позиції в них були зовсім різні.
Було багато слів підтримки.
Говорили:
— Дякуємо народу України за те, що ви воюєте за демократію і даєте можливість європейцям спати спокійно.
— Україна — щит, який захищає Європу і фактично стримує третю світову війну. Україні потрібно прискорити вступ до ЄС.
— Якщо потурати Путіну, це призведе до ще більших звірств.
— В історії буде написано про хоробру боротьбу українців, про те, що Росія — агресор. Але що буде написано про Європу? Чи зробила вона достатньо?
— Росія повинна програти й бути покараною так, як був покараний фашизм.
— Світ не має забувати, хто жертва, а хто агресор. Мир має бути справедливим.
— Соромно за політиків, які фактично захищають інтереси агресора.
— Орбан — ганьба Європи, і є надія, що угорці приберуть цей сором на найближчих виборах.
Звучала цифра — 90 мільярдів виділеної допомоги.
Але була й інша частина виступів. І це те, що мене справді вразило.
Не один, не два і навіть не три депутати говорили:
— Ми не хочемо більше давати мільярди корумпованому уряду України. Це гроші європейських платників податків.
— Досить відправляти солдатів на смерть. Треба швидше підписувати будь-який мирний договір — на будь-яких умовах.
І ці ж депутати хвалили Орбана за те, що він ветував рішення про виділення коштів. Прямо звучало: правильно робить, що блокує.
Також не підтримали поправку словацького уряду щодо припинення постачання енергоресурсів Україні.
Прозвучала теза, що війна почалася не у 2022 році, а значно раніше — у 2008-му, з нападу на Грузію, і що світ не має права забувати, хто жертва, а хто агресор.
Я вийшла із залу з почуттям сорому. Соромно не за Україну. Соромно за нашу владу. Соромно від того, що величезні жертви України сьогодні знецінюють словами про «корумпований уряд». Соромно, що цим аргументом прикривають заклики до будь-якого миру.
І так, підтримки було більше. Набагато більше. Але ці заяви про «корупцію як аргумент проти допомоги» — це тривожний сигнал. Бо поки вони вагаються й шукають виправдання, Україна тримає фронт — і за себе, і за них.
Слава Україні!
Галина Хейло
