Кубинська присутність у Венесуелі зменшується
Кубинські охоронці та частина медиків поступово залишають Венесуелу, а тимчасова президентка Делсі Родрігес довіряє свою безпеку вже венесуельським охоронцям. Це відбувається на тлі сильного тиску США, які прагнуть розірвати десятирічний союз між Кубою та Венесуелою, що включав обмін нафти на охоронні послуги та підтримку влади Чавіста. Про це пише Reuters.
У Венесуелі раніше кубинські радники займали ключові позиції у системі безпеки, особливо в елітному підрозділі контррозвідки DGCIM. Вони не просто охороняли керівництво держави, а й були глибинною мережею для контролю та придушення опозиції. «Кубинський вплив був абсолютно необхідний для виживання чавістського уряду», – зазначає історик Алехандро Веласко з Нью-Йоркського університету. За його словами, без участі кубинців режим Мадуро міг би швидко втратити контроль після серйозних внутрішніх викликів.
Після невдалої операції США із захоплення Мадуро 3 січня, в якій загинули 32 кубинських солдати, американська адміністрація під керівництвом Трампа оголосила про намір розірвати відносини Куби та Венесуели. Трамп прямо заявив, що більше «не буде обмінювати нафту та гроші на охоронні послуги для останніх двох венесуельських диктаторів». Білий дім підтвердив, що США підтримують політичні дії Родрігес, вважаючи їх узгодженими зі своїми ключовими цілями.
За останні тижні частина кубинських радників залишила свої пости, а деякі медики та охоронці повернулися на Кубу. Інші залишаються в Венесуелі, продовжуючи виконувати частину своїх обов’язків, особливо у навчальних закладах для поліції та сил безпеки, таких як UNES. «Родрігес обережно дистанціює кубинських охоронців, тримаючи їх на відстані, поки не стабілізується політична ситуація, але не відкидає їх повністю», – каже колишній посол США Френк Мора.
Ця поступова зміна демонструє, що хоча тісний союз Куби та Венесуели слабшає, його відбиток ще довго буде відчутний. Навіть після відходу більшості радників, кубинська система контррозвідки залишає слід у венесуельській структурі безпеки, де найближчі до Мадуро лоялісти залишаються при владі. Експерт Джон Полга-Гечімович підкреслює: «Кубинці не змогли захистити Мадуро від атаки, але вони відіграли ключову роль у збереженні влади чавістів і створенні системи, яка робить державу більш стійкою до внутрішніх переворотів».
Крім безпеки, зміни торкаються й гуманітарної та медичної сфери. Раніше тисячі кубинських лікарів, медсестер та тренерів працювали у Венесуелі як частина соціальних програм, започаткованих ще за часів Чавеса. Ці програми забезпечували населенню медичну допомогу та інші соціальні послуги, а у відповідь Куба отримувала нафту. Зараз частина медиків також повертається на острів, хоча деякі залишаються працювати у країні, щоб підтримувати населення.
Таким чином, вихід кубинських радників і охоронців показує одночасно зміцнення позицій тимчасового уряду Родрігес і вплив США на політичну ситуацію у Венесуелі. Це демонструє, як зміни у союзах та безпекових структурах можуть відображати ширшу стратегію регіональної політики, де кожен крок важливий для балансу сил і внутрішньої стабільності.
Також, Венесуела вперше відправила нафту до Ізраїлю.
