Ліквідація Пригожина - «постріл в ногу». Які наслідки матиме путін через свою необережність

Без сумніву, можна вважати, що умисне вбивство - основна версія ймовірної смерті Пригожина. Зважаючи на його особистість, на не меншу «повагу» до уткіна з позивним «вагнер», зрозуміло, що таким чином просто ліквідовано найбільш одіозну, резонансну верхівку ПВК, яка мала нахабність піти під Кремль. Це сигнал від кремля усім іншим, що, або ви мовчите і обʼєднуєтеся довкола путіна, або будете наступними.

Хоча у цій ситуації може бути декілька бенефеціарів. З однієї сторони це, звичайно, російські військові, яких активно критикували Пригожин - Герасимов, той же Шойгу, які мали відкритий публічний конфлікт із керівництвом вагнерівців. Очевидно, що після бунту двомісячної давнини в окремих військових начальників рф був «зуб». Але, на мою думку, ситуація все ж більше вигідна для крила ФСБ - Патрушев, Бортников, сам путін тощо. Бо таким чином спрацьована технологія, яка має поставити усіх незгодних у «стійло» перед новим політичним сезоном, який починається з осені, і путіну до нього треба бути готовим.

Диктатор розумів, є такий опонент як Пригожин, який, на відміну від ліквідованого Нємцова або посадженого до вʼязниці Навального, представляє не вузьку ліберальну нішу всередині російської федерації, а представляв опозиційно налаштованих громадян, які раніше були ядром самого путіна. Тобто, Пригожин був відкритою загрозою. Але в такій ситуації, думаю, що той, хто зробив це вбивство так швидко - зробив постріл в ногу. Адже це може спровокувати певні турбуленції всередині військової когорти рф, саме армії. За закритими даними соціологів, Пригожин мав там доволі непоганий авторитет.

Хочу нагадати, що перед ліквідацією Пригожина, Уткіна, ми побачили новину про звільнення Суровікіна із посади командувача повітряно-космічними силами рф. Самого Суровікіна ніхто не побачив, невідомо взагалі, чи живий він досі, після двох місяців допитів. І ще були десятки звільнень. Убивство Пригожина - це, по суті, завершальна верхівка операції, яка відбувалася ці два місяці після бунту.

У африканському аспекті в Пригожина були конкуренти із точки зору приватних військових компаній, наприклад, ПВК «Редут», яку контролює російський олігарх Дерипаска. Він, до речі, нещодавно вийшов із цікавим постом про те, що невдовзі, наприкінці вересня, мають розпочатися переговори з Україною. Ми розуміємо, що зараз росія робить пертурбацію впливу на Африканському континенті. Дійсно, було зрозуміло, що там більше поважали пвк «вагнер», а не саму російську федерацію. Це стало більше зрозуміло під час другого саміту росія-Африка, де Пригожин мав більший ажіотаж, ніж сам путін. Я думаю, що цей аспект теж зіграв.

У російських військах Пригожин мав великий авторитет. А якщо ситуацію з ним тепер накласти на проблеми із виплатами, величезною несправедливістю, радянськими порядками всередині армії - це сьогодні є підставами для зростання нового бунту, але вже не контрольованого Пригожиним, а більш хаотичного. Ми уже зараз бачимо зміни серед різних воєнкорів, нинішніх інфлюенсерів військових, які все-таки на Пригожина орієнтувалися, - вони зараз не йдуть в руслі російської пропаганди.

Російська пропаганда дуже мʼяко, неквапливо і неякісно намагається прописати український слід. Тільки питання - який український слід у Тверській області, на шляху від москви до пітера. Тим більше зважаючи на фото, відео. Дірки у літаку дуже нагадували роботу ППО. Ми усі памʼятаємо рейс МН17, який був збитий у 2014 році, коли відбулася реконструкція і всі побачили фюзеляж того боінга - дуже схоже на те, що є зараз. Є люди, які чітко знімали падіння літака, і розказують, що чули два вибухи, бачили сліди в небі.

Ми знаємо, що вагнерівці вийшли з фронту. Вони зараз не бʼються як окрема одиниця. Окремі пригожинці зараз перейшли і до російської армії, і в інші підрозділи та пвк. Але я думаю, що смерть пригожина матиме більше політичні наслідки. По-перше, ми сьогодні розуміємо, що слово путіна не важить абсолютно нічого. Взагалі нічого. путін і лукашенко давали обіцянки на камери. Саме ці двоє осіб намагаються посадити Україну за стіл перемовин, говорять, що все буде нормально. Але на конкретному прикладі пригожина ми бачимо, що сьогодні їхні слова абсолютно нічого не значать. І так зрозуміло, що Україна не вірить ні Лукашенку, ні путіну, але це знак для усього світу - не можна сідати за стіл перемовин із цим диктатором. Зрозуміло, що війна рано чи пізно завершиться, з рф перемовини будуть вестися. Але конкретно з путіним цього робити не можна.

По-друге, є питання адекватності і прийняття рішень. Ми зараз бачимо, що путін продовжує перевезення ядерної тактичної зброї у Білорусь. У одному із останніх своїх спілкувань зі ЗМІ Лукашенко отримав питання - якщо Україна нападе на білорусь, чи буде білорусь відповідати ядерною зброєю. На це диктатор відповів: «І не лише ядерною зброєю». Фактично, він погрожував Україні. А зважаючи на те, в якому нестабільному стані знаходяться ці двоє психологічно нестабільні особи, то цілком зрозуміло, що ядерна зброя сьогодні в руках у маніяків. Це свідчить про те, що зупинятися у питанні війни вони не збираються. Перемовини, про які зараз говорять, потрібні росії тільки для паузи, щоб підготувати удари по Україні та іншим країнам. путін обрав шлях до подальшого укріплення, як він думає, своєї диктатури, а насправді показав світові свою маніакальність.

Було зрозуміло, що історія завершиться так, як любить робить путін зі своїми опонентами і ворогами. Проте сьогодні диктатор показав не силу своєї особистості, а те, що ті люди, які стоять за ним, так званий «колективний путін», просто контролюють перше обличчя і спонукають його до абсурдних дій, однією з яких було і почати повномасштабну війну в Україні.